Розділ 34 - «Пастка на кухні»; 34.1. Вступ: Несподіване виявлення пастки

Кухня агентства була місцем затишку, де зазвичай запах кави й свіжозвареного чаю змішувався із нотками лимону з маленького горщика на підвіконні. В цей ранок команда зібралася тут після напруженого ранку, щоби відпочити і обговорити плани. За великим дерев’яним столом сиділи Тесса і Ерік, затиснувши в руках нові звіти, Вирій мовчки слідкував за ситуацією, Лея потягувала теплий чай, а Тео та Векс саме готувалися випробувати нові пристрої для агентства.

Раптом Вирій, який уважно оглядав кімнату, помітив щось незвичне — ледь помітний блиск у кутку кухні, схований за старою шафою.

— Хлопці, гляньте сюди, — тихо промовив він, пильно дивлячись на дивну скляну колбу, з’єднану з тонкими металевими трубками, які м’яко дзвеніли, неначе живі.

Лея нахилилася ближче, зі сміхом:

— Ну це вже схоже на те, що залишилось від чергового гастроексперименту. Хто залишив у нашій кухні хімічну лабораторію?

Тесса, зацікавлено і трохи обережно, підійшла й торкнулася холодного скла.

— Обережно, — підняв голос Ерік, — це може бути небезпечно.

Палець Тесси ледве торкнувся поверхні — і в цей момент пролунав різкий клац.

— Що це було?! — здивовано вигукнула Лея, відступаючи назад.

Раптом кухня почала наповнюватися густим білим димом, який швидко розлітався по кімнаті, огортаючи стіни і меблі тонкою димкою, що пахла чимось незрозумілим і трохи гострим.

— Дим? Відкрийте вікна! — командував Тео, намагаючись кинутися до вікна, але той був міцно зачинений.

— Не виходить! — покликав Вирій, намагаючись відчинити двері, що здавалося, ніби зачинені невидимими замками.

Дихання ставало все важчим. Лея почала кашляти, прикривши рот рукою.

— Це не просто дим, — прошепотіла вона, — це пастка. Хтось спеціально її встановив.

Векс, намагаючись зберегти спокій, шукала очима щось, чим можна було б розрядити ситуацію.

— Не панікуйте, — сказала вона, — зараз все буде добре. Ми просто вийдемо.

Але дим не припиняв поширюватися. Вирій наблизився до колби, намагаючись розібратися з механізмом.

— Це схоже на хімічний тригер, — проговорив він. — Кожен рух запускає ланцюг реакцій.

— Тож це не випадковість, — додала Тесса, — це навмисна пастка. Хтось хотів нам показати, що за нами стежать.

В цей момент Ерік підхопив Тессу за руку, її обличчя блідло, але вона напружено дивилася вперед.

— Треба швидко виводити всіх звідси, — сказав він, — але спочатку нам треба вимкнути цей механізм.

Лея, стараючись триматися бодай трохи тверезо, жартома сказала:

— Ну, я вже починаю думати, що замість кави нам краще пити детектор газу.

— Якщо ми зараз не знайдемо, як це зупинити, — додала Векс, — дим нас просто задушить.

Усі почали метушитися, хапаючи стільці, відкриваючи вікна і розштовхуючи один одного. Атмосфера напруги змішувалася з відчайдушними надіями, що все закінчиться швидко.

Тесса відчула, як серце калатає в грудях, а дихання прискорюється. Її пальці нервово стискали краєчок столу.

— Еріку, — виголосила вона тихо, — допоможи. Я боюся, що це тільки початок...

Ерік підійшов ближче, обійнявши її плечі:

— Ми разом, Тессо. Ми пройдемо це.

Дим вже почав стелитися по підлозі, загрожуючи заглушити все навколо. Команда не знала, що попереду — випробування, які змусять їх боротися не тільки з пасткою, а й з власними страхами і слабкостями.