33.4. Флешбек або підказка — хто і чому це створив

Агенти повернулися до агентства, їхні кроки були легкими, але в повітрі висіла невидима напруга — ніби перед важливою розв’язкою загадки, що давно не дає спокою. На столі, під купою нотаток, лежала маленька чорна флешка, яку Вирій знайшов під час обшуку в зачиненій лабораторії “ГастроГенезис”. Вона була ніби крихітною дверцятами в минуле — ключем до розгадки, хто ж стоїть за цим дивним кулінарним безладом.

Тесса уважно підключила флешку до ноутбука, і вмить на екрані з’явився запис. Камера плавно наближувалася до вченого в білому халаті, у якого було обличчя з хитрим блиском в очах, але з голосом, наповненим якоюсь доброю місією:

— Якщо люди не хочуть дітей — хай хоча б спробують маленьке кулінарне батьківство, — почав він, — наша сироватка Х-88 створена для того, щоб дарувати емоційний зв’язок через “живу їжу”, що проростає у серці... і шлунку.

Лея нахилилася вперед, насупивши брови:

— «Кулінарне батьківство»… Чудово, тепер у нас з’явилися діти-карамельки і борщенята. Хто наступний? Хлібчик? Салатик?

Вирій усміхнувся і підморгнув їй:

— Я вже чекаю, коли народиться моя улюблена піца.

Тесса злегка посміхнулася, але її очі були серйозними:

— Добра ідея, на перший погляд... Але хтось явно змінив формулу.

Векс, переступаючи з ноги на ногу, додала з легким тривожним сміхом:

— А якщо ця формула змінилася через випадковість, то нам варто чекати, що замість дітей-їжі незабаром почнуть народжувати сніданки… Можливо, я «народжу» свій улюблений омлет, і він буде таким же непосидючим, як я!

Група розглянула технічний звіт, що з’явився після відеозапису. В документах детально описувався “біоактиватор Х-88” з його непередбачуваними побічними ефектами: гормональні сплески, емоційна нестабільність, а головне — “симуляція вагітності”, що повністю відповідала симптомам, які відчували Векс, Леся, і навіть містяни, що “народжували” мініатюрні версії їжі.

Тесса похмуро стиснула губи і поглянула на друзів:

— Це може пояснити, чому ми всі були такі різні. Але це не відповідає на головне питання — чому я відчуваю щось справжнє? Це ж не могло бути “харчовим ефектом”, правда?

Ерік підійшов і ніжно поклав руку їй на плече:

— Тессо, ми з тобою разом пройдемо через все це. Неважливо, що відбувається, ми — команда.

Векс усміхнулася і додала:

— Якщо ми всі почнемо “народжувати” свої улюблені страви, то жодна вечірка не буде порожньою. І це вже плюс.

В кімнаті розлилося тепле відчуття близькості і підтримки. Попри невизначеність і складнощі, ця команда трималася разом — мов щільний ковдру, що зігріває в найхолоднішу ніч.

Вирій, дивлячись на Тессу, промовив:

— Можливо, ця історія про “кухарство сердець” — не просто про їжу. Це про те, що ми творимо одне для одного. І це найважливіше.

Тесса задумливо кивнула, а потім злегка посміхнулася:

— Добре. Тоді будемо творити разом. Навіть якщо це означає трохи дивних сюрпризів на шляху.

Агенти розійшлися по кімнатах, але всі відчували, що попереду — новий етап пригод, сповнений несподіванок, радості і справжньої магії життя.