33.3. Романтичні хвилі і розгубленість

Вечір після візиту в "ГастроСюрприз" був наповнений тихим шурхотом думок, що тремтіли в повітрі, мов спеції в повітрі над піцою з гострою оливкою. Кожен з агентів по-своєму переварював побачене. І хоча здавалося, що після борщенят і лазан’ят уже нічого не здивує — ця справа тільки починалась.

У вітальні агентства, Лея лежала на дивані, тримаючи руку на животі — театрально, з виразом трагічної героїні:

— Знаєш, Вирію, я думала, якщо вже капустеня не вилізло, може... ми просто погано посмажили.

Вирій підсів до неї, всміхаючись ніжно:

— А може, ми взагалі не з тих, що народжують капусту. А з тих, хто ростить трохи інше.

Лея підняла брову:

— Наприклад?

— Любов. Партнерство. І... гігантського кота. Я досі думаю про передбачення з котом.

Вона хихикнула, притискаючись лобом до його плеча:

— Я б народила тобі кота. Але тільки якщо він не буде алергійним до сарказму.

В іншому кінці кімнати, Тесса стояла перед вікном, тримаючи кухоль гарячого чаю. Ерік підійшов тихо, ніби боявся порушити її думки.

— У тебе сьогодні погляд... як у бурячка перед варінням.

Тесса обернулась і засміялась:

— Це комплімент?

— Ні, але, здається, ти заслуговуєш на щось краще. Наприклад, ковдру. І десять відповідей на питання, які навіть не поставила.

Вона кивнула. Але нічого не сказала. Просто дозволила йому обійняти її ззаду — м’яко, тепло, мов какао в дощовий день.

У цей самий час Векс з Тео ділили шматочок піци на кухні. Тео жував повільно, обережно:

— Ти все ще думаєш, що це через той смузі з гранатом і буряком?

— Можливо, — Векс зітхнула. — Але я не відчуваю нічого штучного. А ти?

Він знизав плечима:

— Я відчуваю тебе. І навіть якщо це був гранат — я б його пробачив.

— А якби це був борщ? — підозріло звузила очі Векс.

— Ні, борщу я б не пробачив. Це було б занадто українсько.

У цей момент пролунав сигнал нової звістки на робочий планшет. Тесса підхопилася і відкрила повідомлення. Це був внутрішній рапорт: ланцюжок поставок до "ГастроСюрпризу" веде до компанії, яка раніше фігурувала в справі Гастроклонів.

— "ГастроГенезис"... — прочитала вголос. — Відгалуження лабораторії, яку ми ледь не спалили в минулій справі.

Ерік, нахилившись над її плечем:

— То це вони знову? Вирішили народити нову кулінарну революцію? — Ерік усміхнувся, але в голосі відчувався натяк на стурбованість.

— Здається, — відповіла Тесса, — що це не просто кулінарна революція. Це якийсь… біотехнологічний експеримент, що вийшов з-під контролю. І нас може чекати не просто «народження» капустенят, а щось набагато серйозніше.

Вирій, який усі цієї миті уважно слухав, підійшов ближче:

— Якщо це правда, то нам потрібно зрозуміти, хто стоїть за цим «ГастроГенезисом» і яка їхня мета. Це може бути не просто жарт чи непередбачена помилка.

Лея посміхнулась і додала:

— Хоча, треба зізнатися — такі абсурдні справи бувають рідко. Хто ще, як не ми, міг би їх розслідувати? Особливо з таким «живим» гумором.

Тесса, дивлячись на екран планшету, відчула, як у неї з’являється легкий холодок. Вона подивилась на хлопців і тихо сказала:

— Ми всі знаємо, що нас чекає складна дорога. Але разом ми це пройдемо. І, можливо, це навіть зробить нас ближчими.

Ерік взяв її за руку:

— Я поруч, Тесса. У всьому.

В цей момент в кімнату зайшла Векс, посміхаючись, але трохи стривожено:

— А я знайшла ще дещо. Є ймовірність, що ця сироватка могла бути підмішана не лише в кафе, а й у деякі продуктові магазини міста. Тобто — масштаби вражають.

Лея сміливо відповіла:

— Тоді ми маємо справу не з кухнею, а з повномасштабною гастрономічною загрозою.

Вирій, з гумором в голосі, сказав:

— Отже, на нас чекають не просто мініїжачки, а справжня війна за шлунки міста.

Усі засміялися, але в їхніх очах світилася рішучість. Ця справа набирала обертів, і навіть романтичні хвилі не могли приглушити пульсуючої небезпеки.