31.4 — Конфлікт з конкурентом

Ніч лише починала опускатися на місто, коли команда з шести детективів стояла перед дверима величезної, надто яскравої піцерії «Піца Патроне». Вивіска миготіла червоним і зеленим: "Найживіша піца у світі! Секретний рецепт! Без ГМО — тільки ГІІ!"

— Що, біса, таке «ГІІ»? — пробурмотіла Тесса, примружуючись.

— Генетично інспіровані інгредієнти, — озвався Тео. — Але це, швидше за все, маркетингова нісенітниця.

— Хіба що означає: «Геть Ідіотичні Ідеї», — вкинув Ерік і поплескав Вирія по плечу. — Ми щасливчики, що знову вв’язалися в кулінарну змову.

Векс, склавши руки, вже сканувала будівлю поглядом.

— Рецепт живої шаурми хтось намагається відтворити. Не дивно, що це зробила піцерія, — тихо сказала вона. — А от навіщо?

— Гроші, — зітхнула Лея. — Завжди гроші. І слава.

— І... можливо... безсмертя через кулінарію, — додав Вирій задумливо. — Я серйозно. Якщо їжа оживає — наступний крок — вона готує тебе.

— Ні, ну досить, — Тесса закотила очі. — Давайте просто поговоримо з власником.

Усередині пахло... небезпечно. Мікс базиліку, плавленого сиру, чогось гострого — і ще чогось надто техногенного. Підлога блищала стерильним лаком, а десь у глибині залу поблискував металевий корпус. Це був він — той самий робот-кухар, якого їм описували.

— Вітаю. Я — КУХ-9. Вам приготувати тіло до ідеального смаку? — пролунав металевий голос із внутрішнім відлунням.

— Що? — сказала Тесса, витріщаючись. — Перепрошую?

— Перепрошую. Я мав на увазі — «приготувати піцу до ідеального стану». Але мій гумористичний модуль у процесі тестування.

— О-о-о-о, я його обожнюю, — вигукнув Ерік, ледве стримуючи регіт. — Слухай, КУХ, ти знаєш якийсь жарт?

— Звичайно. Ось мій улюблений: «Чому людина не може бути піцою? Бо не витримує гарячого кохання».

Настала тиша.

— Це… — почала Векс.

— …найстрашніший жарт, який я чула, — завершила Лея.

— Водночас геніальний, — прошепотів Тео з посмішкою.

— Вирій, зроби щось, я зараз лусну, — благав Ерік, хапаючись за живіт від сміху.

КУХ-9 відреагував спокійно:

— Реєструю підвищений рівень веселощів. Це означає, що гумор працює?

— Скоріше — перевантаження абсурдом, — відповіла Тесса, а потім повернулася до барної стійки, де стояв власник піцерії — худий, темноволосий чоловік у білій сорочці, на якій блищав логотип «PP».

— Ви хотіли нас бачити, містере…?

— Пані та панове, я — Лоренцо Дель Саламі. Винахідник і майстер концепту «піца, що відчуває». І так — я чув про вашу диво-шаурму. І так — я хочу її переплюнути.

— Ви знаєте, що ця шаурма може буквально втекти, — уточнив Вирій, з насупленими бровами. — Це не просто їжа, а жива істота.

— То якою буде ваша відповідь, коли створю я свою? — Лоренцо притиснувся руками до бару. — Піцу, яка сміється. Піцу, яка кусає.

— І піцу, яку треба вигулювати? — саркастично озвалась Лея.

— Ви викрадаєте рецепти, Лоренцо, — спокійно додала Векс. — Це порушення.

— Я лише… інтерпретую смакову еволюцію, — відповів він. — І ще нічого не доведено.

— Зате доведено, що ваша кухня — жах, — буркнув Тео, обнюхуючи щось обгоріле біля плити. — Тут навіть шаурма б не вижила.

— Ну добре, — втрутилась Тесса, — ми тут не для гастрономічної дуелі. Ви не проти, якщо ми злегка дослідимо ваше обладнання?

— Якщо вам не заважає КУХ-9, будь ласка, — сказав Лоренцо, і додав. — Але він може бути… образливим.

КУХ-9 ввімкнув червоне підсвічування.

— Не забудьте: я завжди готовий нарізати… помідори.

— І я завжди готовий до абсурду, — зітхнув Ерік. — Що за день, а?

Поки інші агенти досліджували обладнання, Ерік вирішив перевірити здатність КУХ-9 розуміти жарти.
— Знаєш анекдот про піцу та носорога? — спитав Ерік, ховаючи усмішку.

— Ні. — відповів робот-кухар сухим тоном.

— Ну от! Вони теж не знали, але пішли на побачення. І тепер у нас є піцоріг! — гордо виголосив Ерік.

— Це біологічно неможливо. Піца — їжа. Носоріг — тварина. Побачення між ними не мають логіки. — відповів робот абсолютно серйозно.

— А ще не мають смаку! — вставила Тесса, ледь стримуючи сміх.
Після цього вся команда реготала хвилин п’ять, а робот лише перезавантажив логіку і тричі промуркотів: «Сарказм не розпізнано. Перевірка на оновлення прошивки...»
Услід за дозволом Лоренцо команда рушила за КУХ-9 до задніх приміщень. Той крокував попереду з механічною елегантністю: кожен його крок лунав дзвінким клац-клац, а в повітрі знову поплив слабкий аромат томатного соусу й озону.

— Вітаю вас на моїй території, — промовив КУХ-9, відкриваючи двері до кухні скануванням очей. — Тут народжуються вершини смаку. І деколи пожежі.

— Що? — озвались усі разом.