31.3 — Перша слідча операція

Сцена 1. Дзвінок з вулиці

Тео і Векс, вийшовши з «Шаурми Плюс», стояли на тротуарі перед закладом. Сонце вже хилилось до заходу, і легкий вітерець грався з обгортками від фалафелів біля урни. Векс витягла телефон.

— Треба залучити головний склад, — сказала вона, набираючи номер агентства. — Ця історія починає пахнути не тільки шаурмою, а й серйозною дивовижею.

— Ще трохи — і я почну підозрювати, що ця шаурма готується до перевороту, — додав Тео, озираючись на вітрину, де хтось тільки-но поставив табличку: «Сьогодні — мінус одна!»

— Агентство «Пі і Ца», на зв'язку, — відповіла Тесса.

— У нас форс-мажор на вулиці Соусовій. Шаурма втекла. Серйозно. Жива. Може, вже у кущах — або на концерті. Нам потрібна підмога. І ваша професійна розвідка.

— Я чула багато шаленого, — відповіла Тесса, — але жива шаурма — новий рівень. Вирій! Лея! Ерік! У нас втеча на соусовому фронті!

— Тільки не забудьте рукавички. І вологі серветки! — додав Тео.

Сцена 2. Підготовка в агентстві

В агентстві запанував легкий хаос. Ерік копирсався в шухляді з гаджетами:

— Тепловізор підійде? А чи вона вже холодна? Може, треба вловлювач аромату?

— Ми ж не полюємо на динозавра, — скептично глянула Тесса, натягуючи куртку. — Хоча, якщо подумати, це майже той самий рівень біологічного сюрпризу.

Лея саме витягувала з шафи надувний жилет.

— А якщо вона в річці? Не смійте казати, що шаурма не може плавати. Я вже нічому не дивуюсь.

Вирій, перевіряючи сканер біометричних даних:

— Я знайшов опцію «білкові аномалії». Підійде?

— Піде все, що не з'їсть нас перше, — хмикнула Тесса. — Поїхали.

Сцена 3. Сліди в місті

На Соусовій вулиці зібрався повний склад агентів. Тео показав пляму на асфальті:

— Вона була тут. І, здається, поповзла туди — бачите, слід від соусу тягнеться до перехрестя.

— Це… барбекю? — нахилився Вирій, нюхаючи.

— Із натяком на гранат. Це точно не звичайна шаурма, — Векс занотовувала щось у блокнот.

— Погнали по сліду, — командувала Лея. — Розділяємось. Я з Вирієм — до дитячого майданчика. Тесса з Еріка — парк. Тео і Векс — перевірте музей.

Сцена 4. На майданчику

На дитячому майданчику бабуся годувала голубів і насторожено поглядала на гойдалку.

— Тут була якась… м'яка істота, — сказала вона, поправляючи берет. — Сиділа отам, де синій дракон. І шипіла. Я думала, це білка. Але потім вона зіскочила і підстрибнула! Білка не пахне шаурмою, повірте мені!

— Ми вам віримо, пані, — серйозно відповів Вирій, показуючи посвідчення. — Шаурма з надзвичайними властивостями. Ви нічого не чули, зрозуміло?

— Як у шпигунських фільмах, — захоплено прошепотіла бабуся.

Сцена 5. В музеї

У музеї охоронець показував камери спостереження. На одній з них було видно, як з-під лавки вибігає обгорнута у фольгу щось, що рухалось неймовірно прудко. Від неї залишився слід соусу на мозаїчній підлозі.

— Це вона, — прошепотала Векс. — І вона розумніша, ніж ми думали.

— Вона заходила в музей. Може, хотіла знайти свої історичні корені, — припустив Тео. — Або подивитися на мумії. Вони їй близькі по температурі.

Сцена 6. Знову разом

Увечері агенти зустрілися біля фонтану в центрі міста. Кожен приніс щось: зразки соусу, шматочки фольги, фото, свідчення.

— Вона розумна, — резюмувала Тесса. — І вона боїться. Це не втеча бездумної їжі. Це — спроба знайти… себе?

— Ми полюємо на філософську шаурму, — підсумував Ерік.

— І ми знайдемо її, — пообіцяла Лея. — Бо якщо ні, вона знайде нас першою.

У всіх на обличчях був дивний блиск — поєднання напруги, азарту… і легкого голоду. Бо, як не крути, а запах гранатового соусу переслідував їх увесь день.