30.6. Підсумок і розвиток стосунків

Піна поволі танула, залишаючи по собі лише тонкий аромат карамелі і відчуття тепла на шкірі. Вода стала прозорою, а разом із нею поступово зникала й магія моменту — але не та, що в серцях.

У ванній кімнаті, де ще не так давно їх охоплювала пінна хвиля, Тесса і Ерік сиділи близько, розглядали одне одного, наче вперше.

— Я ніколи не думала, що ванна може бути таким… гарячим місцем для зізнань, — усміхнулася Тесса, ніжно торкаючись пальцями його руки.

Ерік, трохи ніяковіючи, але з усмішкою, відповів:

— А я не думав, що танець кролика у ванній може стати найромантичнішим шоу в моєму житті.

Вони посміялися і повільно нахилилися одне до одного. Їхні губи зустрілися у легкому, ніжному поцілунку — без поспіху, без зайвих слів, але з усім багатством прихованих почуттів. 

Ерік прошепотів:

— Тесса, ти для мене — найкращий сюрприз цього вечора. І не тільки сьогодні.

Вона відсміялася, заглядаючи в його очі:

— А ти — мій танцюючий кролик, який вміє розтопити будь-який лід.

У сусідній кімнаті Вирій і Лея все ще трималися за руки, відчуваючи тепло, що виходило від їхніх дотиків. Повітря було сповнене тиші, у якій говорили їхні погляди.

— Знаєш, — тихо почала Лея, — я ніколи не думала, що так просто можна відкритися. Раніше боялася говорити про свої страхи… А тепер здається, ніби це найбільш природне, що я могла зробити.

Вирій стиснув її руку сильніше і поглядом дав зрозуміти: «Я тут, я з тобою».

— Ти вже не одна, — мовив він, посміхаючись. — І ніколи не будеш.

Вони нахилилися, губи доторкнулися в поцілунку, сповненому ніжності й обіцянки підтримувати одне одного. В цьому поцілунку була легкість, що приходить, коли страхи поступаються місцем довірі.

— Це початок чогось нового, — прошепотіла Лея.

— І дуже прекрасного, — погодився Вирій.

У лабораторній ванні Тео і Векс, які розділяли одну ванну через аварію з електрикою, вже відчували інший, більш особистий зв’язок.

Тео, який раніше міг лише підбурювати і дражнити, сьогодні був уважним і турботливим.

— Векс, — почав він трохи невпевнено, — я знаю, що наше спілкування не завжди було простим. Але мені хотілося б спробувати щось більше — не лише роботу і жарти.

Векс поглянула на нього з м’якою усмішкою, торкнулася його руки.

— Мені теж. Можливо, ми просто боїмося почати по-справжньому, — зізналася вона. — Але цей вечір… Він показав, що може бути інакше.

Вони обоє усміхнулися і, ніби несміливо, спланували наступну зустріч — не у лабі, не на роботі, а просто двоє, без всього зайвого.

— Може, кав’ярня? — запропонував Тео.

— І не забути про безпечні дороги додому, — додала Векс з легкою іронією, і вони разом розсміялися.

Піна повністю розчинилася. Вода стала теплою і спокійною, як їхні серця, які перестали ховатися, відкриваючись для світу і одне для одного.
Цей вечір залишився в пам’яті кожного — як початок нових шляхів, де було місце і для дружби, і для кохання, і для сміху, і для ніжності.

Світ навколо був великим, а вони — готові зустріти його разом.