30.2 — Магічний ефект піни і початок відкриттів

Ванна поступово наповнювалася теплом і чарівністю. Піна, що здалась спочатку просто приємним доповненням, несподівано почала повільно світитися, немов захована всередині неї була ціла маленька зоряна галактика. Її ніжний світло м’яко мерехтіло по стінах, обіймаючи Тессу й Еріка теплом, в яке хотілося зануритися назавжди.

Ерік, притулившись до неї боком, підпер руку і з усмішкою погладив її волосся, що трохи розмокло від води.

— Пам’ятаєш, як ми вперше зустрілись? — прошепотів він, погляд заграв ніжністю. — Ще тоді, коли вчилися шукати сенс у цьому світі, і, здавалось, ніщо не буде настільки складним, щоб зламати нас.

Тесса посміхнулась, очі заіскрилися теплим світлом.

— Ти ж пам’ятаєш, як я з першого погляду подумала: “О, цей хлопець точно мене вб’є своїм сарказмом”? — її голос був грайливий і водночас ніжний.

— І я згадав, як після першої твоєї репліки сидів півдня з підбитим его. Але ж ми вижили.

Вони разом сміялися, і сміх цей був їхнім маленьким святом, яке ніхто не міг відняти.
— Ти коли-небудь помічала, — почав Ерік, голос його став раптом більш тихим, — що ми... знаємо одне одного довше, ніж здається? Я маю на увазі — ще з того часу, як ми були просто підлітками, які плутались на задньому дворі Лабораторії.

Тесса, посміхаючись, погладила губами край ванни і, трохи нахилившись, пригорнулася.

— Ох, та ти просто хочеш нагадати, як я тоді двічі підпалювала твій улюблений комікс.

— А я тобі тоді ж зробив “відплату” — замінив цукор у твоїй каві на сіль.

Вони обидва сміялися, спогади плавно спліталися в теплу хвилю.

— Пам’ятаєш, як ми разом ховалися від тієї шаленої спеки в бібліотеці? — мрійливо мовила Тесса. — Я тоді думала, що ти — моя єдина людина.

Раптом піна навколо них пожвавішала — немов відчуваючи їхні емоції, вона почала пульсувати світлом, освітлюючи їхні обличчя казковим сяйвом. І це світло викликало у них спогади — яскраві і ніжні, болючі і радісні. Піна почала грати зі світлом, ніби підкреслювала кожне їхнє слово.

Раптом у воді замигтіло щось зовсім несподіване — фрагменти минулого, як у калейдоскопі: їхні перші зустрічі, смішні моменти, жарти, перші поцілунки під дощем, маленькі сварки, що закінчувалися обіймами.

— Гей, — Ерік посміхнувся, — здається, ця піна знає про нас більше, ніж ми самі.

— Вона б краще знатиме, як зробити справжню піцу, — Тесса підморгнула. — Але поки що хай робить емоційний детокс.

І в цю мить Ерік обережно взяв її руку в свої долоні, дивлячись з тією пристрастю і ніжністю, що не потребували слів.

— Знаєш, я люблю твої іронію і сарказм. Але зараз... я хочу, щоб ти просто була тут. Без броні.

— Тоді я тут, — відповіла вона, відчуваючи, як відпускає останні сумніви.

— Я боявся, — почав Ерік, раптом стаючи більш відвертим, — боявся втратити тебе. Не лише як партнера чи колегу, а як ту людину, з якою хочу прокидатися кожного ранку.

Він злегка схилився, торкнувся пальцями її щоки.

— Тесса, я ніколи не казав цього вголос, бо страх був сильніший за слова. Але зараз я хочу, щоб ти знала: ти — моє найкраще відкриття.

Тесса відчула, як її серце забилося швидше. Вона провела пальцем по його руці, посміхаючись з тихою ніжністю.

— Ерік, — відповіла вона, — я теж боюся. Бо ти для мене не просто друг і напарник — ти весь мій світ, і без тебе він втрачає колір.

Вода знову заиграла вогнями, ніби підкріплюючи їхні слова, оберігаючи цей момент. Тесса притягнула Еріка ближче, їхні губи зустрілися в лагідному, довгому поцілунку, сповненому обіцянок і тепла.

— Знаєш, — прошепотіла вона між поцілунками, — іноді здається, що весь світ — це хаос, але коли ти поруч, він набуває сенсу.

— Це найкращий експеримент у моєму житті, — усміхнувся Ерік, обіймаючи її.

Їхній поцілунок плавно перейшов у тихі дотики, кожен рух був сповнений ніжністю і тихим захопленням. Вони не поспішали, даючи часу заграти кожній ноті цього моменту.

Піни ставало все більше, наповнюючи ванну солодким ароматом і м’якою текстурою, що ніби огортала їх у безпечний кокон.

— Ти коли-небудь думала, — сказала Тесса, поглядаючи у світло піни, — що найкращі речі в житті починаються з несподіванок?

— З тобою — так, — Ерік відповів, притискаючи її до себе, — навіть найбільший хаос стає мистецтвом.

Їхні сміх і шепоти змішалися з лагідним шумом води. Піна пульсувала, підсилюючи кожен відчутний дотик, кожне зізнання, кожен мить, що ставала безцінною.

У цей час, поки вони пірнали в одне одного і в свої почуття, ніби час сам завмер, залишивши лише їхню ніжність і прозорість душ.

Повільно, але невідворотно піна почала зменшуватись, але залишила після себе світло, яке пульсувало всередині них.

Їхні очі зустрілись у мовчанні, наповненому любов’ю і довірою.

— Готовий до наступного кроку? — тихо спитала Тесса.

— З тобою? Завжди.