29.4 — Перша спроба перевірки інформації

— Це божевілля, — пробурмотіла Лея, оглядаючись через плече, коли вони з Вирієм вийшли з агентства через чорний хід. — Ми йдемо проти своїх.

— Ні, — м’яко відповів Вирій. — Ми йдемо за своїми. За тими, кого хочемо вберегти.

Її пальці міцно стискали ремінець рюкзака, наче трималася за контроль. Але контроль був ілюзією.

— Вперше за довго… я не знаю, що правильно, — зізналася вона, її голос був м’який, як нічний туман. — Ти точно впевнений, що варто довіряти… йому?

— Ні, — відповів Вирій чесно. — Але я точно знаю, що варто довіряти тобі. А ти — собі.

Він зупинився і обережно торкнувся її щоки. Її шкіра була холодною від нічного повітря. Але всередині — пульсувала жарка буря сумнівів.

— Якщо це пастка, — прошепотіла вона. — Якщо ми просто дали себе втягнути в чужу гру…

— То ми зіграємо свою партію, — Вирій усміхнувся. — А я дуже погано програю. Особливо, коли поруч — ти.

Лея зітхнула, злегка засміялась — нервово, але щиро. І дозволила собі спертись на нього плечем.

Вони були не героями зараз. А просто людьми, які тримають одне одного, коли світ — ламається.

Тим часом в офісі.

Тесса стояла біля вікна, дивлячись, як у темряві зникають тіні 

Вирія та Леї. Її руки стиснуті в кулаки. Вона не відчула, як Ерік підійшов ближче, аж доки його пальці не торкнулися її руки.

— Вони не вороги, Тесс, — сказав він м’яко. — Вони просто… дивляться в інший бік.

— А я що — сліпа? — прошепотіла вона. Її голос надтріснутий. — Чому завжди ті, кого я тримаю поруч, ідуть?

Ерік мовчки притяг її ближче, обійняв ззаду. Її тіло спершу було напруженим, мов тетива, але потім — здалося. Вперше за багато днів.

— Може, тому що поруч — це не про напрям. А про відчуття, — він прошепотів це їй у скроню. — Я тут. Я з тобою. І якщо вони помиляються — ми їх повернемо.

Тесса обернулася. Її очі блищали, але не від сліз — від гніву, розчарування, любові, страху. Усе разом. Вона втупилась у нього.

— Не відпускай.

— Навіть якщо доведеться тримати однією рукою, а другою стріляти, — усміхнувся Ерік. — Ти ж моя Тесса. З боєм у серці.

Вони поцілувались. Спочатку обережно, а потім — глибше, з тією щемкою пристрастю, яка народжується тільки в хаосі.
І в тому поцілунку було не «ми переможемо», а «якщо загинемо — разом».

Ніч. Склад на околиці.
— Ми на місці, — прошепотів Вирій, оглядаючись. — Охорони немає. Що вже дивно.

Лея кивнула. Вона тримала планшет зі зчитувачем складу. Система показувала останні операції. Одна з них — вивіз лоту №D-3SSRT — “десертна лінія для тестування смакової реакції”.

— Це воно. — Вона вдихнула глибше. — Мене трясе.

— Мене теж. Але не від страху.

— Від чого тоді?

Вирій зупинився, поклав долоню їй на груди — туди, де під пальцями калатало серце.

— Від того, що це серце — твоє. І воно йде поруч.

Вони увійшли в приміщення.
Усередині — ідеальний порядок, стерильність. Але за зовнішнім блиском — шепотіли небезпеки.

Коробки з написами "Цукрове диво", "Морозиво-мрія", "Солодкий відпочинок".
У кожній — щось, що мало вигляд як звичайна карамель, але сканер Вирія показав:

✴️ Реактиви.
✴️ Хімічні відгалуження нейропатичних індукторів.
✴️ Ознаки впливу на пам'ять.

— Вони будуть це продавати дітям, — прошепотіла Лея. — Під виглядом солодощів.

— І кожен — стане мішенню. Спочатку — спогади. Потім — симптоми.

Він зупинився. У його очах спалахнуло щось темне.

— Це не план. Це — оголошення війни.

І раптом — звук. Шурхіт. Двері.

— Хтось іде! — прошепотіла Лея, хапаючи його за руку.

Вони блискавично сховались за полицями. Кроки наближались.

Хтось високий. Силует.
Обличчя в тіні. Але у руці — пакетик із логотипом «Dessert».

Силует підняв його до світла. Усміхнувся сам до себе.

— Скоро все зміниться, — пролунав хрипкий голос. — І всі вони проситимуть добавки.

Потім — зник.
Вирій і Лея завмерли.

— Ми повинні повернутись, — прошепотіла вона. — Інакше буде пізно.

— Але двері досі можуть бути зачинені, — відповів він.
— Тоді ми виламаємо вікно. Ми знайдемо спосіб.

І в цю мить, під тінню небезпеки, вони притиснулись один до одного. Її пальці на його шиї. Його — на її талії.

Не було часу на великі зізнання.
Але була сила двох, яка народжується лише тоді, коли весь світ проти.