27.7 — “Прорив”

Підземна лабораторія, що колись була місцем наукових експериментів, зараз нагадувала лабіринт із металевих коридорів, що блукали у морі темряви та холодних відблисків. Вона дихала минулим, і кожен крок по її підлозі здався наче подихом загадки.

Ерік, Вирій і Лея стояли біля вхідних воріт — металевих дверей із глибокими подряпинами, що свідчили про час і численні бої.

— Отже, це тут, — Ерік подивився на своїх товаришів із змішаним відчуттям страху і рішучості. — Стара лабораторія, що приховує відповіді. І, сподіваюся, Тессу.

— Лабіринт пасток і ілюзій, — додав Вирій, оглядаючи простір навколо, — ми маємо бути надзвичайно обережними.

— Звучить як запрошення на вечірку, — підморгнула Лея, і легкий гумор допоміг зняти напругу.
Вони пройшли крізь двері, й їхні ліхтарі кинули холодне світло на запилені панелі та обірвані проводи. Здавалось, сама лабораторія дихала — гудіння механізмів, відлуння кроків і тихе шипіння старих систем створювали атмосферу живої пастки.

Раптом Ерік натрапив на лазерний сенсор — його рух активував пастку.

— Стоп! — вигукнув він, ледве відскочивши назад, коли з стелі посипалися гострі уламки скла.

Вирій миттєво підставив руку, врятувавши Еріку життя.

— Знову безголовий, — із посмішкою сказав Вирій, хоча його очі були пильні.

— Ледве живий, — віддихався Ерік, — але це поки що.

Лея кинула короткий погляд на свій планшет, вловлюючи слабкий сигнал.

— Хлопці, я ловлю слабкий електронний імпульс — це Тесса. І судячи з усього, вона знаходиться в центрі дзеркальної кімнати.

Вирій стискав кулаки.

— Значить, часу обмаль. Потрібно рухатися швидше.

Коридори ставали дедалі темнішими, а ілюзії — все реальнішими. Дзеркала спотворювали відображення, створюючи нескінченні коридори, що вводили в оману.

— Ерік, дивись! — Лея вказала на об’ємну пастку, що раптом активувалась.

Вирій знову кинуся на допомогу товаришу, затримуючи небезпеку.

Їхня команда рухалася вперед, об’єднана однією метою — знайти і врятувати Тессу.

На порозі дзеркальної кімнати напруга сягнула піку. Світло і тінь танцювали навколо, створюючи відчуття, що реальність розпливається.

— Ми майже там, — шепотів Ерік, — і я відчуваю: це буде не просто.

Лея кинула погляд на Вирія.

— Тримаємося разом, — сказала вона рішуче.

Вони увійшли.