26.3 — Друге завдання: «Вижити в лабіринті»

Після кулінарного батлу атмосфера трохи охолола, але напруга між Ерікoм та Тео лише зросла. Наступним випробуванням стало завдання, яке обрало саме життя — лабіринт, що ховався у темному, напівкилимовому підвалі старого складу агенції.

Тесса стояла на порозі, спостерігаючи, як два її претенденти на серце зібралися в цю містичну пастку.

— Це… щось із чимось,»— з усмішкою сказала вона, трохи хвилюючись, — Але пам’ятайте, ви маєте знайти ключ. Не просто ключ… а той, що символізує ваші стосунки зі мною.

Обличчя Еріка стало серйозним, а Тео — ще більш зосередженим.

— Добре, — пробурмотів Ерік, — Час показати, хто з нас краще виживає.

— Тільки не плач, якщо загубишся, — підсміювався Тео, насміхаючись, та відразу ж подивився собі під ноги, обережно переступаючи через шматки старих дошок.

Як тільки вони зайшли у лабіринт, двері важко грюкнули за ними. Темрява оточила їх, лише тьмяне світло ліхтарика Еріка пробивалося крізь пил. Запах старої деревини і вогкості заповнив приміщення.

— Добре, — шепотів Ерік, — Не забувай, що ми тут заради Тесси.

— Так, — відказав Тео, — але пам’ятай, що допомагати тобі — це останнє, що я хочу зробити.

Вони пішли різними шляхами, час від часу чуючи крики або скрипи за перегородками.

Першою перешкодою стала хитка підлога, що могла провалитись під ногами. Ерік зробив крок, і дошка ледь не зламалась, але він встиг ухопитись за стару трубу.

— Ого, трохи занадто близько, — промовив він, дивлячись на темряву.

Тео, проходячи повз, не міг стриматися:

— Думаю, ти тут для декору.

Ерік кинув у відповідь:

— Тоді ти краще б уже шукати ключ.

Вони натрапили на залу зі загадкою: великий механізм із трьома кнопками, що світяться. Напис свідчив: «Вибери мудро, щоб пройти далі.»
Темрява у лабіринті ставала дедалі густішою, а вузькі коридори вели Еріка та Тео до двох окремих кімнат, які виявилися подібними на старовинні кабінети з дерев’яними столами, закрученими лампами і стелажами з пилюкою. У центрі кожної кімнати — великий механізм, який нагадував логічну головоломку: три ряди каменів із різними символами, що світяться, і табличка з написом:

«Віднайди послідовність, що відкриє двері далі.»

Ерік підійшов до свого столу, похмуро вивчаючи складний малюнок, тоді як Тео, стоячи навпроти, цокнув язиком і знизав плечима.

— Гарна пастка, — з посмішкою прокоментував Тео, — Але не безнадійна.

Ерік спробував згадати логіку, намагаючись зіставити 

символи, але все виглядало як безладний хаос. Кілька разів він натискав камені в різній послідовності, і кожного разу з механізму лунали дзвінкі клацання, що означали хибний вибір.

— Чорт, — буркнув Ерік, — це складніше, ніж я думав.

Зітхнувши, він поглянув у бік, де чув голос Тео.

— Потрібна підказка? — прозвучало в навушнику.

Ерік хмуро підняв брови.

— Не дуже хочу просити допомоги, — зізнався він, — але... Можеш глянути?

— Звичайно, — Тео схвально посміхнувся. — Давай разом, все простіше.

Тео почав описувати можливі комбінації, звертаючи увагу на кольори і розташування каменів:

— Дивись, якщо підсвітка йде зліва направо, то символи треба ставити у зворотному напрямку. Спробуй так.

Ерік, виконуючи інструкції, натискав камені з новою послідовністю. Механізм тихо клацнув і двері злегка зсунулися.

— Ого, — здивовано вигукнув Ерік, — це спрацювало!

Він подивився на Тео з вдячністю.
— Добре, що ти поруч. Сам би застряг тут назавжди.

— Не спокушайся, я теж не безгрішний,» — посміхнувся Тео, — якщо чесно, в цій штуці я зовсім не профі.

В цей момент в їхніх кімнатах заскреготіли механізми — двері, що вели далі, повільно відкривалися. Але час спливав.

Ерік тихо промовив:

— Добре, що ми хоч трохи допомагаємо одне одному.

Тео кивнув:

— Так, незважаючи на все.»

Але в очах обох промайнула тінь непохитної конкуренції, адже вони знали: попереду — нові виклики.

Обидва підійшли одночасно.

— Давай, хто перший? — запитав Тео, дивлячись на Еріка з викликом.

— Давай, ти починай, — відказав Ерік із посмішкою, — я спостерігатиму.

Тео натиснув зелену кнопку — залу наповнив звук сирени і в повітрі запахло димом.

— Ой, — посміхнувся Ерік, — Тобі варто було почитати інструкцію.

— Та нічого, — розсміявся Тео, — це тільки розігрів.

Через кілька хвилин, по обидва боки лабіринту, вони виявилися у кімнатах, де довелося вирішувати логічні задачі. Ерік, несподівано, дозволив Тео допомогти з однією з них — бо знав, що сам заплутався.