Хроніки Пі і Ца: детективні історії

24.4 — Лють, провина, страх

Все сталося за секунду — і водночас, як у вічності.

— Тесса! — закричали одночасно Тео й Ерік.

Її тіло безвольно впало на підлогу, наче маріонетка з обірваними нитками. Шум удару голови об дерев’яний край шафки прозвучав як постріл. Обидва хлопці завмерли, а потім одночасно кинулися до неї.

— Я не хотів! — Тео схопив її за руку, обличчя сіре, голос зривається. — Я просто… я…

— Ти? Це ти її штовхнув! — прошипів Ерік, стиснувши кулаки. — Дурень!

— Це ти почав! — Тео блискавкою обернувся, очі горять, як у пса, загнаного в кут. — Ти вліз! І завжди лізеш!

— Бо ти не розумієш, що таке відповідальність! — рикнув Ерік. — Це не гра! Це Тесса!

Раптом двері гучно розчинились — влетіли Лєя і Вирій.

ТА ЩО ВИ, ЧОРТ ЗАБИРАЙ, РОБИТЕ?! — гримнув Вирій, різко вдаряючи долонею по столу. — ЦЕ ТЕССА! ВОНА Ж… вона…

Він упав на коліна поруч із нею, обережно піднімаючи голову.

— Жива, пульс є… Тесса, чуєш мене?.. Це ми, ми з тобою…
— Вона поворушила пальцями! — Лєя кинулася до шафки, дістала лід і рушник. Її голос нервово дрижить, але руки — чіткі, точні.

Очі Тесси нарешті тьмяно відкрилися. Світ розпливався, мов за запотілим склом.

— Хлопці… Ви… чому… — прошепотіла вона ледве чутно.

— Не говори, не напружуйся. — Тео тихо, але твердо. Він обережно торкнувся її чола губами — короткий поцілунок, майже дитячий, але наповнений панічною ніжністю.

Ерік побілів. Не тому, що хотів це зробити першим — а тому, що тепер він не міг зробити нічого. Його руки тремтіли. Він стояв, як тінь.

Тиша повисла між усіма, густа, мов плавлений сир із розплавленої піци, який ніхто не наважувався розрізати.

Вирій дивився на Еріка і Тео, як генерал на двох дезертирів:

— Вам треба було її захищати. А ви перетворили все на арену.

— Я винен. — прошепотів Ерік.

— Я теж. — Тео опустив голову.

Лєя підійшла до них, обвела поглядом обох і сказала тихо:

— Хтось із вас її втратить. Якщо не обидва.
Світло стало м’якшим. Годинник цокав на стіні. Надворі за вікном хтось грав на саксофоні — сумну, повільну мелодію, що проникала навіть крізь скло й драму.

Тесса закрила очі. Сльоза скотилася по скроні.

Їй було боляче. Не фізично — глибше. Там, де любов стає війною.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше