Хроніки Пі і Ца: детективні історії

24.3 — Точка кипіння

Кухня штаб-квартири агентства тихо потріскувала ароматом свіжого тіста й прянощів. Ніч була пізня, справа про соусник гальмувала, і кожен намагався розслабитись як міг. Тесса, у затишному светрі з рукавами, які спадали на пальці, стояла біля плити разом із Тео. Вони сміялися, готуючи щось абсурдне, що мало назву «Паста да Вінчі».

— От тільки не кажи, що сюди ще соус зі слимаками, — вона хитро глянула на нього.

— Не скажу, — Тео нахилився ближче. — Але натякну, що це афродизіак. Як і твої очі після розслідувань.
Тесса розсміялася, штовхнувши його легенько плечем. Він упіймав її погляд — і замовк. А тоді, несподівано навіть для себе, нахилився й поцілував її.

Це був м’який, несміливий дотик — але він став наче сірник до діжки з бензином. Її серце вибухнуло в грудях. Вона на мить заплющила очі… і в ту ж секунду двері на кухню різко розчинилися.

Ерік стояв на порозі.

Його погляд був не просто холодний — він був змерзлим ножем. Спочатку на Тео, потім на Тессу.

— Вибач, — сказав він рівним голосом. — Я, здається, завадив.

Тео зробив крок назад, розгублено облизуючи губи. Тесса мовчала, ніби вся кров у неї зникла з обличчя.

— Ерік… — вона почала, але він вже йшов уперед.

— Скільки це триває? — його голос був низький, напружений. — А може, все це — ще одна твоя місія, Тео? Шпигунство через серце?

— Не смій. — Тео ступив ближче, вже твердо. — Це не має нічого спільного з операціями. Це... Я відчуваю. І я не вибачаюсь за це.

— Відчуваєш? — Ерік глухо розсміявся. — Ти навіть не людина в повному сенсі. Скільки з нас тут — справжніх?
— І ти мене звинувачуєш? — Тео вже кипів. — А сам що, вічно ховаєшся за мовчанкою і жалістю до себе? Замість того, щоб сказати їй, що вона для тебе значить!

— А ти вже сказав, так? Дешевим фліртом і соусами?

— Принаймні я не втрачаю шансу!

— Хлопці! — вигукнула Тесса, — Припиніть!

Але було пізно.

Ерік штовхнув Тео плечем. Тео відповів. Почалося — вибуховий рух, зісковзнула каструля, хтось упав об стіл, лунає звук битого посуду, плита миготить.

Тесса стала між ними:

— Зупиніться! Ви що, здуріли!? Це не про мене! Це… це не має бути ось так!

Але в запалі Тео відштовхує Еріка, той втрачає рівновагу, і ліктем випадково зачіпає Тессу. Її тіло падає, мов зламане пір’я. Вона б’ється головою об край шафи. Падає на підлогу, нерухома.

— Тесса!!! — закричали вони в унісон.

Тиша.

Дим із забутої страви піднімається до стелі. Все завмирає.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше