23.2 — Знайомство зі справою

Машина «Пі і Ца» мчала вулицями міста, заглушуючи легкий шум ранкового трафіку. Зі скла падало сонце, нагадуючи про те, що попереду їх чекає ще одна дивна, заплутана та, без сумніву, пікантна справа. «Чотири сири» — піцерія, яку вони збиралися відвідати, розташувалася в одному з затишних куточків старого кварталу. На вивісці навіть весело погойдувався підвішений великий пластикований шматок сиру — ніби жартуючи з кожного, хто проходив повз.

Як тільки команда ступила на поріг, їх одразу зустрів власник — чоловік з розкішною кучерявою бородою і червоною хусткою, пов’язаною навколо голови, ніби він щойно з’їхав із зйомок фільму про італійських піцайоло.

— Бенвенуто, детективи! — вигукнув він голосно, пританцьовуючи між столами. — Я — Гастоне, король сирів і джентльмен загадок. У моїй піцерії навіть сир не просто сир, а загадка у кожному шматочку!

Вирій підморгнув Леї, яка тихо сміялася:

— Якщо це "король загадок", то нам доведеться бути дуже пильними.

Тесса кивнула, розглядаючи навколишній простір: полиці, заставлені різноманітними сирами — від м’яких бри до твердих пармезанів, стоси спецій, розсипані по столах, і запах, що буквально підкорював усі рецептори.

— І що саме вкрали? — запитала Тесса, увімкнувши детективний режим.

Гастоне несподівано хитро усміхнувся:

— О, це не просто крадіжка. Це злочин проти смаку! Зникли мої особливі сири — ті, що роблять піцу неповторною. Без них я — лише кухар. А з ними — маестро!

Тео, вже діставши планшет, почав повільно оглядати приміщення. Піднімаючи невелику пляшку соусу, він уважно дивився на залишки на її поверхні.

— Тут є сліди маніпуляції, — пробурмотів він, — і дивні «послання» цим соусом. Це наче хтось спеціально залишає нам підказки.

Він почав фотографувати, фіксуючи кожен краплинку.

Лея і Вирій тим часом розглянули камери спостереження. Виявилось, що в певний момент одна з них раптово перестала працювати. Але Тео швидко знайшов обхід — запис із запасної камери.

— Цікаво, — сказав він, — на відео видно тінь, але обличчя не розпізнати. І цей рух — якийсь танцювальний, майже театральний.

— Піца-привид? — сміючись, уточнив Ерік.

— Саме так, — відповів Тео. — І здається, цей привид любить залишати загадки з соусу.

Власник піцерії виглядав усе більш загадково.

— Це не просто крадіжка, це виклик! — сказав він драматично, — виклик моєму мистецтву. Хтось хоче зіпсувати італійську душу моєї кухні.

Тесса, помітивши, як Вирій гладить Лею по спині, тихо сказала:

— Поки вони з цим борються, ми маємо розібратися, хто за цим стоїть і що означають ті послання.

Вирій посміхнувся:

— А ще спробувати не загубитися у цьому пікантному любовному соусі навколо нас.

Лея пожартувала:

— Головне, щоб «прибрати» привида не означало перетворитися на піцу для вечері.
Команда почала ретельно оглядати запаси. Тео виявив, що кілька пляшок соусів були підмінені на дешеві аналоги, а деякі сири — оброблені якимось дивним порошком.

— Хтось тут грається з ароматами, — сказав він, — і це явно не для доброї справи.

Ерік, відволікаючись від гаджета, кинув Тессі швидкий погляд, ніби хотів сказати: «Ти моя найкраща детективка, ніхто не може забрати твою увагу». Але Тео вже почав натякати на майбутній сюрприз.

— Якщо хочете, я готую маленьку презентацію, — посміхнувся він, — щоб довести, що навіть без рідкісних інгредієнтів можна створити щось надзвичайне.

Всі подивилися на нього з різними почуттями — від підозрілості до легкого захоплення.

Тесса, затамувавши подих, подумала: «Ця справа не просто про крадіжку сиру. Тут замішані почуття, інтриги і щось таке… що змусить нас усіх відчути себе живими».