22.31 — Відлуння правди і вогняний танець

Сонце повільно повертало світ до життя, кидаючи перші промені у вікна нового офісу агентства «Пі і Ца». Тесса сиділа на дивані, злегка покручує в руках кулон від Тео, що мерехтів на світлі. Її обличчя вкрите тінню втоми — і одночасно надії.

— Отже, що далі? — тихо запитала вона.

Ерік, який щойно повернувся з кухні з двома чашками кави, поставив одну поруч із нею.

— Далі — дія, — відповів він, сідаючи поруч. — Ми не можемо дозволити Чорному більше гратися з нами, як кішка з мишкою.

Тео, який зайшов слідом із сумкою повною гаджетів, спокійно додав:

— У мене є одна ідея. Але для її реалізації нам потрібна максимальна команда — і трохи... несподіванок.

Тесса підняла брови.

— Несподіванки? Це твій стиль, Тео.

Всі посміхнулися.

В цей момент у двері ввійшов Вирій із Лєєю, які встигли підслухати останні слова.

— Без нас ця операція точно не вдасться, — усміхнувся Вирій, опустивши на стіл кейс із дронами та девайсами.

Лєя, посміхаючись, додала:

— Ми розробили кілька нових алгоритмів, щоб передбачати кроки Чорного. Плюс, зібрали кілька «сюрпризів» для нього.

Тесса зітхнула з полегшенням:

— Отже, у нас повний набір. Чорний навіть не здогадується, що ми готові.

Поки вони обговорювали план, телефон Еріка завібрував. На екрані — невідомий номер.

— Відповім я, — сказав Ерік і підняв слухавку. — Алло?

— Ерік, — голос був низьким, майже шепіт, — Чорний все ще тут. Він готує щось грандіозне. Ти і Тесса у великій небезпеці.

— Хто це? — гаряче спитала Тесса.

— Той, хто слідкує за вами з тіні. — Ерік поклав трубку, обернувшись до друзів. — У нас мало часу.

Тео кивнув:

— Вони готують атаку на старій фабриці на околиці міста. Саме там Чорний вперше проявив себе справжнім кошмаром.

— Тоді вперед, — сказала Тесса, вже відчуваючи, як напруга стискає її груди.

На фабриці все було готове до вибуху — справжній лабіринт із темних коридорів, брудних цехів і гучного шуму вентиляторів.

— Це буде жарко, — прошепотів Ерік, включаючи нічне бачення.

— І ми в центрі цієї бурі, — додав Тео, відправляючи сигнал усім підрозділам.

Вирій запуск дронів, які почали проєктувати голографічні пастки.

— Готові? — спитав він, повертаючись до Лєї.

Вона з посмішкою:

— З тобою поруч — я завжди готова.

Тесса відчула, як її серце б’ється швидше, і раптом відчула дотик руки на своєму плечі.

— Пам’ятаєш, як казала, що ніколи не хочеш бути героєм? — тихо спитав Ерік. — Схоже, нам судилося бути більше, ніж просто детективами.

Вона кивнула, посміхаючись:

— З тобою поруч — навіть найтемніша ніч стає світлішою.

Раптом з-за кутка вибіг Чорний — його погляд був холодним і безжальним.

— Ви думали, що зможете втекти? — зловісно посміхнувся він.

Бій почався.

Ерік, Тесса і Тео разом із Вирієм і Лєєю вели запеклу боротьбу з Чорним. Вони рухалися в такт, мов добре злагоджений оркестр — кожен удар, кожен ухил був частиною великої симфонії боротьби.

Тесса відчула, як адреналін пронизує її тіло. Її удари стали швидшими, а рухи — точнішими.

Раптом Чорний кинувся на Еріка, намагаючись схопити його.

— Не сьогодні! — закричала Тесса і кинулась вперед, відштовхуючи ворога.

— Я з тобою, — прошепотів Ерік, беручи її руку.

Їхні погляди зустрілися, і в цю мить світ навколо завмер.

Лєя в цей момент спрямувала дрон прямо на Чорного, що відволікло його.

— Вирій, це твій час! — крикнула вона.

Вирій миттєво кинувся вперед, накриваючи ворога низкою ударів.

Поки Чорний намагався відновити контроль, Тео активував свій секретний пристрій — мережу електромагнітних пасток, які раптово заповнили цехи фабрики.

Чорний відчув, як його рухи почали уповільнюватись.

— Ти думав, що зможеш мене зловити? — голос став лютішим. — Це ще не кінець!

— Може, і ні, — відповів Тео з іронією, — але це точно початок твого кінця.

Вогні почали блимати, заводські машини завирували з новою силою, а команда «Пі і Ца» кинулася до останнього штурму.

Тесса, Ерік, Тео, Вирій і Лєя билися плечем до плеча, з кожним ударом наближаючись до перемоги.

Після напруженої сутички Чорний був обезсилений і зв’язаний.

Тесса з Ерік тихо стояли поруч, вдихаючи свіже повітря свободи.

— Я думала, цей день ніколи не настане, — сказала Тесса, дивлячись в очі Еріка.