22.29 — Вогняна битва та полум’я пристрасті

Підземелля «Корінь-23» вирує. Дим розріджує повітря, а світло миготить, ніби серце цієї темної пастки б’ється у напруженому ритмі.

Чорний стоїть посеред руїн — обличчя його похмуре, очі блищать ненавистю і холодом.

— Ви думали, що зможете мене зупинити? — його голос розливається, мов лезо по шкірі. — Це лише початок.

В цей момент дрібні дзижчачі дрони Тео, вміло розкидані по всіх коридорах, починають активуватися, шиплять і вибухають електрошоками. Чорний різко ухиляється, але один дрон влучає в руку.

— Твої гаджети хороші, — гаркнув він, стримуючи біль, — але я теж не з тих, хто здається.

Вирій, Лея й Ерік, тримаючи Тессу між собою, повільно просуваються вперед, у напрямку до виходу.

— Тесса, — Вирій стискає її руку, — ми майже на волі. Ти тримайся.

— Пфф… — відповідає вона, намагаючись посміхнутися, — якщо я зараз не розкисну, то ніколи.

Лея глянула на Вирія, її очі світилися не лише тривогою, а й чимось набагато глибшим — прихованою ніжністю і навіть тривогою, що врешті-решт вона це відчула.

— Знаєш, — прошепотіла вона, — якщо виживемо, я тобі покажу найкращу піцу на світі. Ту саму, що ти не зміг згадати.

Вирій усміхнувся крізь втому і біль, ніжно підняв її руку до губ і легенько поцілував.

— Домовились.

Тим часом Ерік виступає вперед, повертаючись до Чорного.

— Ти впертий, як віслюк, — сказав він з посмішкою, — але мені це подобається. Це робить боротьбу цікавішою.

— Тільки не думай, що я дозволю тобі їх забрати, — холодно відповів Чорний, повертаючись у боєву позу.

Вони зіткнулися в блискавичному бою — удари, ухили, рухи з неймовірною швидкістю, що нагадували танець смерті.

Раптом, з-за спини Чорного, з'явився несподіваний союзник — Тео. Він крокував із самовпевненістю, тримаючи у руках спеціальний електромагнітний вловлювач.

— Привіт, Чорний, — усміхнувся Тео, — схоже, ти забув про мій сюрприз.

Дрон, що кружляв навколо, раптом вибухнув електричним зарядом прямо в техніку Чорного, викликаючи коротке замикання його пристроїв.

— Ой-ой, — прошепотів Чорний, — ти хитрий, хлопче. Але це ще не кінець.

У цей момент Тесса, зібравши останні сили, різко стиснула руку Вирія.

— Будьте обережні… — сказала вона, її голос тремтів.

Вирій кивнув і вхопив Лєю за руку.

— Разом ми — непереможні, — прошепотів він.

Бійки вирують. Лея і Ерік прикривають Тессу, яка ледве стоїть на ногах, а Вирій веде фінальний наступ.

У самий розпал сутички Лея раптом штовхнула Вирія вбік.

— Тримайся! — крикнула вона, і тут на них обрушується вибухова хвиля.

Всі троє — Вирій, Лея і Ерік — впали на підлогу. Тесса, стиснувши очі, втратила свідомість.
Вирій, відчуваючи пекучий біль у грудях, стрімко піднявся.

— Тессу треба вивозити! — закричав він.

Лея, тримаючись за руку Вирія, піднялася також.

— Ми з тобою, — тихо сказала вона, дивлячись йому в очі.

Їхні погляди зустрілися — там була вся палкість, вся сила, всі незримі обіцянки і надії.

А тим часом Чорний, втративши контроль над ситуацією, вилаявся і відступив у темряву, попереджаючи:

— Це не кінець. Я повернуся.

Команда нарешті покинула «Корінь-23» — поранені, виснажені, але єдині.

Тесса, відкривши очі, побачила Еріка поруч.

— Ти тут… — прошепотіла вона, усмішка прорвала біль.

— Завжди буду, — відповів він, знову поцілувавши її руку.

І поки над ними сходило сонце, обіцяючи новий день і нові виклики, команда знала: попереду ще багато боїв, але разом вони здатні здолати будь-яку темряву.