22.10. Нові вороги і старі таємниці: Пригоди тривають

Після бурі в агентстві, коли відлуння вибухів ще голосно дзвеніло в пам’яті, герої стояли у тиші, що передувала наступній грозі. Лише далека сирена швидкої нагадувала, що життя триває, і час не чекатиме.

Вирій оглянув кімнату, де ще годину тому вирували бої:

— Думаю, нам слід перевірити джерело цих нападів, — промовив він, натискаючи на планшет із новими даними. — Хтось дуже добре знає наші слабкі місця.

— Можливо, це той самий «Архітектор» з минулого? — задумливо промурмотіла Лея, уважно вдивляючись у карту з позначками. — Здається, він не лише живий, а й активніший, ніж ми думали.

— А якщо він ще й працює з цією ворожою організацією? — підхопив Ерік, присідаючи поруч з Вирієм. — Тоді у нас проблеми на повну.

Тесса, хоч і ще відчувала слабкість після поранення, напружено слухала, але не могла залишатися осторонь:

— Ніхто не може тягнути цей тягар один, — вона піднялася, підтримуючи себе на Еріка. — Нам треба діяти разом, шукати правду і не здаватися.

— Разом — це наша сила, — погодився Вирій, кивнувши. — Пі і Ца — не просто назва, це обіцянка.
Раптом у кімнату влетів телефон Леї, видавши гучний сигнал тривоги.

— Що там? — швидко підхопила вона.

— Нове повідомлення. Ворог знову розшарює нас на дрібні шматочки, — прочитала вона, морщачи лоба. — «Ти думаєш, що знаєш правду, а ми вже крок попереду».

— Хто ці «ми»? — пробурчав Ерік. — І чому вони так впевнені, що зламають нас?

— Похмурі часи не змушують нас здаватися, — промовила Тесса, сповнена рішучості. — Ми не дамо їм владу над нашим життям і долями.

Зібравшись, команда почала планувати свою наступну операцію. Підготовка була як завжди хаотичною — Лея жартувала про те, що Ерік нагадує їм шпигуна з романтичної комедії, а Вирій зауважував, що її гумор – єдине, що тримає їх усіх на плаву.

— Ерік, якщо ще раз скажеш «я шпигун з романтичної комедії», — сміючись, сказала Лея, — я поставлю тебе на приготування піци.

— Звучить як угода, — усміхнувся Ерік, дивлячись на Тессу, яка тихо сміялася. — Але лише якщо ти мені допоможеш.

Їхні жартівливі обміни розряджали напружену атмосферу, даючи сили для майбутніх битв.
Наступного ранку команда вирушила на нову локацію — стару покинуту лабораторію, де, за підказками, могла ховатися інформація про їхніх ворогів.

— Не можу повірити, що нас знову тягне до забутих будівель, — посміхнулася Тесса, дивлячись на облуплені стіни. — Хоча, здається, це місце таїть більше, ніж просто пил.

— Точно, — додав Вирій, уважно оглядаючи кожен кут. — Тут відчувається чийсь холодний подих минулого.

Як тільки вони зайшли всередину, приміщення наповнилося тріском і дзвінким звуком, що змусив серце битися швидше.

— Увага! — крикнув Ерік, відчувши небезпеку.

Від стін вирвалися тіні — охоронці, що чекали на непроханих гостей. Зав’язалася запекла сутичка: кулі свистіли, вибухи відлунювали в коридорах, а герої демонстрували злагоджену роботу.

— Лея, прикрий мене! — крикнув Вирій, відстрілюючись від натовпу.

— Тримайтеся! — підтримала Тесса, розгинаючи зброю.

Під час бою Ерік і Тесса опинилися поруч, їхні погляди перетнулися на мить, де між стріляниною і вибухами промайнуло справжнє почуття.

— Я з тобою, — прошепотів Ерік, стискаючи її руку.
— І я — з тобою, — відповіла Тесса, посміхаючись крізь напругу.

Після довгої боротьби охоронці відступили, залишивши героїв стояти серед уламків. Вони дістали важливі документи, які проливали світло на таємничу мережу ворогів.

— Це не просто бій, — мовив Вирій, — це початок війни, яку ми маємо виграти — не зброєю, а розумом і серцем.

— І з піцою на боці, — вставила Лея з посмішкою.

Всі сміялися, але в їхніх очах палала рішучість.

Попереду було багато небезпек, та команда була готова йти до кінця, адже тепер у них було щось більше — довіра, любов і неймовірна сила дружби.