22.5 Конфлікт і драма: Вирій і Ерік

Минуло кілька годин після того, як агенти «Пі і Ца» організували засідку, щоб впіймати Еріка на гарячому. Вони виявили його приховані контакти з ворожою організацією — секретні повідомлення, зашифровані коди, які свідчили про те, що Ерік шпигував.

Однак, під час допиту Ерік не заперечував свого походження:

— Я був завербований ще в академії, — його голос був тихим, але в ньому відчувалась щирість і суміш каяття і рішучості. — Але... з часом я почав сумніватися у своїй місії. Особливо коли зустрів вас — вас, які стали мені більше, ніж просто колегами. Особливо тебе, Тессо.

Вони залишилися наодинці в кімнаті, де лише тепле світло лампи розрізало темряву. Ерік сів поруч із Тессою, обережно взяв її руку.

— Я не хотів тебе обманювати, — прошепотів він, — і знав, що ця брехня рано чи пізно зруйнує все між нами. Але я справді кохаю тебе. І якщо я колись повернуся до старого життя — це буде останнє, що я зроблю.

Тесса, дивлячись у його очі, відчула, як холодні стіни сумнівів починають тріщати.

— Ерік... якщо ти справді хочеш залишитись із нами, то тобі доведеться вибороти це, — її голос був твердий, але ніжний. — І я вірю, що ти можеш.

Та не встигли вони насолодитися цим моментом, як у двері різко постукали. В кімнату увірвався Вирій, його очі палали від гніву і розчарування.

— Шпигун! — кинув він, голосом, що лунким грімом розірвав напругу. — Як ти міг обдурити нас? Як ти зміг піти так далеко, щоб стати нашим ворогом?

Ерік піднявся, обличчя його напружене, але в ньому горіла боротьба.

— Я не ворог! — різко відповів він. — Я воював із собою довше, ніж ти можеш уявити. Я зробив вибір — я на вашому боці.

Вирій крокнув до нього, погрожуючи пальцем, голос піднявся:

— Твої слова нічого не варті, доки ти не доведеш це ділами! Скільки ще таємниць ти приховуєш? Скільки разів ти міг зрадити?

— Ти ж знаєш мене краще, ніж хто б то не було, — Ерік не відступав. — Але я не твоя мішень. Я хочу виправитись, бути з вами.

Слова переросли у напружене мовчання, що вщухло ненадовго. Вирій раптом кинувся на Еріка, схопивши його за комір.

— Досить слів! — закричав він, — Я не дозволю тобі зруйнувати те, що ми будували!

Рука Вирія стиснула тканину, і між ними вибухнула перша сутичка: удари, кидки, боротьба на межі контролю.

Тесса стрибнула між ними, кидаючи руки в спробі розділити.

— Зупиніться! — голос її здригається від страху і болю. — Це не вихід! Ерік — частина нашої команди, і я не хочу втрачати його. Не сьогодні.

Вирій відступив, тяжко дихаючи, погляд його залишався суворим, але в ньому з’явилася тінь сумніву.

— Я... Я не хочу втрачати нікого з вас, — промовив він тихіше. — Але зрада — це не те, що можна просто пробачити.

Ерік опустився на коліна, голова схилилася.

— Я готовий платити за свої помилки... Але дайте мені шанс. Будьте поруч.

Тесса опустилась навколішки, взяла його за руки.

— Ми тут, Ерік. Ми разом.

Лея тихо додала:
— І це тільки початок. Попереду ще багато випробувань.

Їхні погляди зустрілися — мовчазна угода, що навіть через бурі і шторм вони стоятимуть пліч-о-пліч.