21.3 — Привиди минулого

Завіса піднімається знову.

На сцені — чоловік. Його постава впевнена, погляд — спокійний, але пронизливий. Він не грає роль — він живе її. Глядачі в залі мовчать, навіть повітря здається важчим.

Він говорить, і зал здригається:

— "А пам’ятаєш, як ти пообіцяв не зникати? Як клявся, що будеш поруч — завжди?"

Ерік не ворушиться. Його обличчя — кам’яне, але пальці на підлокітнику стискаються.

Тесса завмирає. Лея обережно озирається на Еріка. Вирій нахиляється:

— "Ти впізнав його?"

— "Так," — відповідає Ерік. Голос ледь чутний. — "Це... він. Це... Нолан."

— "Твій брат?" — Лея здивована.

— "Мій старший брат. Він... завжди був режисером. Але я не думав…"
На сцені лунає сміх — саркастичний, майже болючий.

— "О, я для тебе вже мертвий? Несподіванка: я виявився впертим, брате. І ще — я добре пам’ятаю."

Сцена змінюється: замість декорацій — прожектор, що фокусується на юному Еріку, який виходить з дому в нічній сорочці з рюкзаком. І в тіні — постать брата, що стоїть біля дверей.

— "Не йди," — говорить сценічний Нолан.
— "Я мушу. Інакше я згнию тут. Мене тут не бачать," — відповідає сценічний Ерік.

— "А я?!" — кричить сценічний Нолан. — "Ти кинеш мене?! Вони мене не чують, але ти ж — міг би!"

Справжній Ерік зіщулився в кріслі. Його очі наповнені не слізьми — в них повно… визнання.

— "Він знає все," — прошепотів він. — "Навіть те, що я намагався забути."

На сцені юний Нолан сідає на підлогу. Світло пригасає. І… все.

Завіса.

Тиша.

Потім — поодинокі аплодисменти. Хтось у залі плаче. Хтось — мовчить, не наважуючись навіть дихати.
А тоді… до мікрофона виходить актор, який грав Еріка.

— "Я дякую вам за увагу. Цю виставу створив я сам — Нолан Дерре, режисер, автор, актор. Але насамперед — мій брат, якого я давно не бачив. Ця вистава — не помста. Це… спроба нагадати."

Тиша знову. Лише тупіт чобіт, бо Ерік вже йде до виходу з залу, не сказавши нічого.

Тесса кидає погляд на Вирія.

— "Йдемо. Йому зараз не можна бути одному."

— "Звісно," — киває Вирій, уже підводячись.

А Лея зітхає:

— "А знаєте, все-таки… це була не найгірша вистава. Але якби мій брат отаке зробив — я б його запекла у пиріг."

— "Вона це буквально зробить," — бурмоче Вирій, і вони втрьох рушають за куліси…

Бо драма лише починалася.