20.8 — Спільна казка

Світ навколо почав танути, кольори зливалися в один великий калейдоскоп, що одночасно нагадував ліс із балакучими жабами, поле вітряних млинів, яскравий ринок із котами та кімнату дзеркал. Герої опинилися на дивній межі між реальністю і казкою, і їхнє завдання було — об’єднати всі ці історії, щоб відкрити двері назад додому.

— Добре, спробуємо скласти цю пазл-піцу, — усміхнувся Ерік, починаючи переглядати навколишні образи. — Хто би міг подумати, що наша порятунок залежить від того, чи зможемо ми зробити з жаб, млинів і котів один великий казковий салат.

— Салат? Ерік, у нас тут піца, а не салат, — пожартувала Лея. — Хоча зважаючи на цей калейдоскоп, може це й салат із інгредієнтів із різних світів.

Тесса глянула на піцу посередині — тепер вона ніби трохи світитися, ніби вбираючи їхні спогади й емоції.

— Піца як справжній детектив: не просто їжа, а носій історій, — посміхнулася вона. — Мабуть, це найсмачніша «підказка», яку ми коли-небудь мали.

— А я думав, що їжа мовчазна, — підхопив Ерік, — а ця піца виявилась балакучою краще за будь-якого поліглота. Навіть жаби з лісу здаються тихими в порівнянні!

Усі засміялися, і раптом із-за дерев почали вистрибувати жаби, які невпинно кричали:

— З'єднайте наші голоси! Під час млинів і дзеркал — відповідь є!

— О, так, вони вирішили, що ми просто будемо стояти і слухати їхній хор жаб’ячого оперного співу, — жартувала Лея, прикриваючи вуха, але з посмішкою.

Вирій, який уважно дивився на поле вітряних млинів, додав:

— Млини крутяться, мелючи наші спогади, щоб ми могли з них виліпити нову історію. Треба просто не злетіти в повітря від цього млинського вітру.
— Я не впевнений, що готовий боротися зі своїми «вітряними страхами» вдруге, — з усмішкою прокоментував Ерік.

Піца тихенько почала світитися і прошепотіла (ніби спеціально для них):

— З’єднайте свої історії. Прийміть те, що було, смійтеся і йдіть вперед разом.

— Отже, це не просто задача для детективів, — мовила Тесса, — це урок дружби, віри і… кулінарії!

— Звучить як рецепт ідеальної піци, — Ерік підморгнув. — З гірчицею гумору і щіпкою дружби.

Вони взялися за руки, і світ навколо них став схожим на великий казковий танок: жаби і млини, коти і дзеркала, всі їхні спогади почали переплітатися в одну величезну історію.

— Ой, здається, мій ліс і твої млини почали сваритися, — пожартувала Лея, помічаючи, як гілки дерев і лопаті млинів переплелися.

— Точно! — підтримав Вирій, — вони вирішили, що кожен хоче бути головним у цій казці.

— Ну що ж, — посміхнувся Ерік, — здається, нам треба бути суддями цього міжсвітового конфлікту.

— Судді піци! — радісно вигукнула Тесса.

І коли всі засміялися, навколо з’явилася яскрава веселка, що обіймала їх усіх, і повітря наповнилося ароматом свіжої піци — але вже не просто їжі, а символу їхньої єдності і довіри.