20.7 — Кумедні перешкоди

Вирушаючи далі за підказками піци, герої несподівано опинилися у якомусь зовсім дивному місці, яке більше нагадувало казкову комедію, ніж небезпечну пригоду. Спершу перед ними несподівано з’явилась невелика група… танцюючих качок.

Так, саме качок. У капелюхах, з краватками і навіть у сонцезахисних окулярах, які більше підходили зіркам з голлівудських вечірок.

— Що ж, — похмуро промовив Ерік, — я думав, що качки вміють лише плавати і крякати, а тут — справжній балет!

— Не заважайте мистецтву, — зигзагом пройшов біля них Вирій. — Можливо, це наш новий рівень випробувань — «танець качок». Якщо ми не приєднаємося, не пройдемо.

— Я не дуже у танцях, — зніяковіло зізналася Тесса, поглядаючи на свої не надто гнучкі ноги.

Лея посміхнулася і підморгнула:

— Ерік, згадай, як ти колись на корпоративі намагався танцювати латино. То було ще веселіше, ніж ці качки!

— Добре, добре! — смиренно відповів Ерік. — Тож вперед, качки, навчайте нас мистецтву руху!

Як тільки вони почали рухатися у ритмі смішної музики, що лунала нізвідки, раптом з неба почали опускатися… маленькі розмовляючі хмаринки. Вони кружляли навколо, періодично зупиняючись, щоб розповісти анекдоти.

— Чи чули ви про хмаринку, яка потрапила у зливу? — пролунав високий голосок однієї з них. — Вона стала мокрою, але не занудною!

Всі засміялися, навіть Ерік, хоч намагався це приховати.

— Погоджуюсь, — додала Тесса, — навіть у найбільш заплутаних справах потрібна крапля легкості.

Але на цьому веселощі не закінчувалися — герої зіткнулися зі справжнім караваном фантастичних персонажів: крихітних гномів, які продавали повітряні кульки, які, як виявилось, «обіцяли забрати вас куди завгодно, крім цієї дороги», і чарівних котів, що розповідали загадки, але тільки якщо їх погладити по животу.

— Щось мені це нагадує мої спроби читати інструкції з техніки, — посміхнувся Вирій. — Повно непотрібної інформації, але іноді трапляються корисні підказки.
— Ну, — підхопила Лея, — головне, що ми не загубились. І хоч хмаринки із анекдотами трохи затягують час, це приємний відпочинок від серйозності.

Піца, що лежала у сумці Тесси, тихенько посміхалась собі, мабуть, задоволена, що змогла внести в їхню пригоду трохи сміху.

— Отже, — сказала Тесса, — крок за кроком ми перемагаємо — не тільки темряву, а й нудьгу. Наступний етап — об’єднати всі наші казки.

— Ага! — вигукнув Ерік. — Бо я вже втомився від цих качок. Наступного разу хочу потрапити у казку з піцою без танців.

Герої сміялися, попереду їх чекали нові випробування — і разом їм усе по зубах.