19.15 — Повернення

Герої нарешті збираються всі разом — Лея, Вирій, Ерік і Тесса, що повернулася, немов фенікс із попелу. Вона сидить поряд, і в її очах більше не страху, а сили — сили, яку не зламати.

Ерік глянув на неї і промовив із полегшенням:

— Тесса... Ти справді тут. Я вже почав думати, що твоє альтер-его Вогняна Маска — це не просто образ, а твоя єдина надія.

Тесса кивнула, посміхаючись крізь легкий сум і жартівливу іскру в очах:

— Вогняна Маска — це я. І цей вогонь... він мене не спалив, він мене врятував. Вогонь завжди був зі мною: той, що забрав батьків у дитинстві, той, що спалахнув у квартирі — тоді, коли ми переїжджали в офіс, і найстрашніший — коли Кадр-П’ять катували мене вогнем.

Вирій слухав мов зачарований:

— Ти пройшла через пекло, Тесса... І стала сильнішою. А я думав, це просто легенда...

— Легенда? — сміється вона. — Ні, це правда. Кожен спалах — це і біль, і сила. Вогняна Маска — це не хтось інший, це я, коли я не хочу здаватися, коли темрява загрожує поглинути.

Ерік, трохи зніяковіло, підморгнув:

— Добре, що я не такий, хто любить жарти, інакше б подумав, що в тебе просто крутий костюм для Хелловіна.
Вирій нахмурився.

— Тобто ти була Вогняною Маскою весь цей час? Ти серйозно відігравала роль ніндзя, який постійно з’являється й зникає?

— Ніндзя? — засміялася Тесса. — Ну, якщо вважати ніндзя тим, хто з’являється вогнем і пітьмою, то так. Мені навіть довелося навчитися жестової мови — все для того, щоб 

спілкуватися без зайвих слів.

Ерік підморгнув:

— То тепер я офіційно можу сказати, що працюю з людиною, яка має крутіший костюм, ніж будь-який супергерой з коміксів.

Лея покрутила пальцем біля скроні:

— А я все думала, чому він так заціпеніло дивиться на неї… Тепер зрозуміло.

Усі розсміялися, наповнюючи кімнату легкістю після важких переживань.

Тесса глибоко вдихнула:

— Тому що влада, якою він володів, була надто небезпечною. Вона могла розколоти нас, розірвати те, що ми створили. Я не могла дозволити, щоб хтось використовував це заради зла. Найголовніше — ми маємо одне одного. Це сильніше за будь-які артефакти.

Ерік, ніби пожартувавши, але з теплим поглядом, додав:

— І ще це означає, що я не отримаю бонус за збереження «ключа до влади». Ну що ж, доведеться працювати просто за піцу.

Лея схопила його за плечі:

— От це вже чесна мотивація! Піца завжди має бути в пріоритеті.

Усі засміялися, і напруга в кімнаті розтанула, залишивши по собі тільки відчуття великої перемоги — не над ворогами, а над сумнівами і страхами.

Лея обережно взяла її за руку:

— Тепер ми разом. І ніщо не зможе нас роз’єднати.

Вирій, посміхаючись, додав:

— Мабуть, тепер треба придумати нову назву для агентства. “Пі і Ца — Вогняний союз”?

Ерік саркастично:

— Якщо тільки без піротехніки, будь ласка.

Всі засміялися, а Тесса відчула, що цей момент — справжній тріумф. Не над злом, не над ворогами, а над страхами, минулим і сумнівами.
Вирій подивився на всіх і сказав:

— Ми пройшли через багато. І це лише початок. Світ великий, і таємниць у ньому вистачить на десятки наших справ.

Тесса підняла чашку:

— За нас. За віру одне в одного. І за те, що наші пригоди ще не закінчилися.
Ерік з усмішкою:

— І за піцу, яка завжди врятує навіть найважчий день.

Всі підняли чашки і відчули, що цей момент — щось більше, ніж просто повернення. Це був тріумф їхньої дружби, віри і надії.

І хоч на горизонті вже світилися нові загадки, кожен знав: тепер вони не самі. Вони — команда. І разом можуть впоратися з будь-яким викликом.

Вони дивилися у вікно, де на горизонті повільно сходило сонце. Новий день, нові таємниці і, що важливіше, нове щастя — разом.