19.8 — Флешбеки з флакону

— Не чіпай це, Ерік! — вигукнула Лея.

Та було пізно. Пальці Еріка вже ковзнули по блискучій плівці на підлозі — залишки сироватки з Проклятого Флакону. Її колір змінювався під світлом ліхтаря: темно-бурштиновий із прожилками срібного, ніби жилава ртуть. Момент — і світ хитнувся.

Реальність потемніла.

🔥 Його флешбек почався з вибуху.
Глухий гуркіт розірвав простір, і перед ним з’явилася палаюча будівля — вікна вибухали, дим бив стовпами. Це було знайоме приміщення — ніби склад на околиці, один із тих, що вони давно вже обшукували. Але цього разу… вогонь був надто справжній. Надто живий.

Серед полум’я, крізь уламки, Ерік бачить Тессу.

Вона тягне щось за собою — то, мабуть, була сумка. А може, записки. Вона кашляє, хапає ротом повітря, але дим ріже її легені. Стеля тріщить.

— Тесса! — крикнув Ерік, проте його голос не проривався крізь спогад. Він був глядачем.

Тесса оступається, падає на коліна, і її очі на мить зустрічаються з його. Хоч вона не бачить його насправді — той погляд пронизує.

І тоді з’являється Вогняна Маска.

Силует у плащі з візерунками, що переливаються мов палаюче полотно. Вона входить у вогонь без тіні страху.
Одним стрибком опиняється біля Тесси. Піднімає її з неймовірною легкістю. Її руки — знайомі. Її рухи — рідні.

«Це вона», — шепоче щось всередині Еріка.

Полум’я пожирає стіни. Вогняна Маска повертається на мить 

— дивиться прямісінько в бік Еріка, і хоч її обличчя приховане — він відчуває цей погляд. Теплий. Сповнений турботи. І… болю.

Потім вони зникають у прориві в стіні.

Світ спалахує — і повертається в теперішнє.

Ерік упав навколішки. Його тіло тремтіло, руки дрібно тремтіли.

— Ерік! — Лея схопила його за плечі. — Скажи щось!

— Я бачив її, — прошепотів він. — Тессу.

Вирій стишився:

— У сенсі… бачив?

— У пожежі. Її витягли. Її врятували. Вогняна Маска…

— …це вона, — договорив Вирій, тихо.

Ерік підвів голову. Його голос був хрипкий:

— Я не знаю, як, чому, звідки вона взяла цей костюм… Але це була вона. Впевнений.

Лея сіла поруч, обережно:

— І ти не побачив обличчя?

— Ні, — з гіркотою всміхнувся Ерік. — Але мені не потрібно. Я відчув це… У всьому. У її русі. У тому, як вона дивилась. Я не міг помилитись. Це була вона.

— Вогонь не залишає місця для брехні, — задумливо сказав Вирій. — Можливо, саме тому вона вибрала саме цю маску.

Лея легенько торкнулась Еріка за зап’ястя:

— Якщо вона жива… значить, вона вже зробила свій вибір. Вона повернулась — і стежить за нами.

— Захищає, — поправив Ерік. — Вона не дала мені загинути в музеї. Врятувала тебе на даху. Допомогла Вирію в тунелі. Вона не просто… привид. Вона воїн.

Вони мовчали, поки Вирій уважно досліджував залишки сироватки.

— Ми маємо йти далі. Вона веде нас. Навіть якщо ще не готова говорити. І якщо Тесса тепер Маска — отже, у неї є причина залишатись у тіні.

— І ця причина, — прошепотів Ерік, — може бути небезпечнішою, ніж ми думаємо.

І за кілька годин після того розмови герої мали дізнатись, наскільки це правда.