19.6 — Сліди Тесси

Ранкове світло просочувалося крізь штори нового офісу агентства «Пі і Ца», а під вікном глухо накрапував дощ — той самий, що дзвенить у вухах, наче шепіт давно втраченого.

Ерік сидів за столом, оточений картами, фотографіями, клаптиками паперу. У центрі всього — знімок фрагменту підлоги з... жуйкою. Яскраво-рожева обгортка «Bubble Pop — екзотичний тропічний мікс».

— Ти серйозно аналізуєш жуйку? — пролунала за спиною знайома іронія. Лєя — Пі — увійшла, обтираючи окуляри.

— Це не просто жуйка, — не відриваючи погляду, відповів Ерік. — Це та сама жуйка. Улюблений сорт Тесси.

— Їх продають у кожному кіоску.
— Але не на даху покинутого театру. Саме там ми бачили Вогняну Маску востаннє. І не на підвіконні колишнього офісу Архітектора. І точно не в підвалі піцерії, яку знесено ще три роки тому.

Лєя мовчки перехилилась через стіл. Ерік акуратно розгорнув мапу і показав позначки. Біля кожної — фото або скрін з камер, де фіксували загадкову постать. Біля кожної — ще щось.

— А ось це? — спитала Лєя, вказуючи на металевий предмет.

— Старий жетон з піцерії «Capra del Gusto». Тесса носила його на шнурку, як талісман. Знайшли на краю даху, де стояла Вогняна Маска.

— Випадковість?

— Можливо. Або... послання.

У двері тихо увійшов Вирій — Ца. Трохи втомлений, із легким відблиском дощу в погляді.

— У вас тут пахне кавою і змовою, — буркнув він і, кивнувши, кинув погляд на мапу. — Що нового?

Ерік підняв у повітря маленьку папірець: записка, виведена знайомим почерком. Фраза:

"Ти не в тому часі шукаєш".

Вирій застиг.

— Це… — він ковтнув. — Це фраза, яку Тесса казала мені, коли я намагався пригадати, як саме ми вперше зустрілись. Вона завжди гралась з відчуттям реальності.

— І вона лишила її мені, — тихо сказав Ерік. — Або... Вогняна Маска.

На мить усі троє замовкли. Лише дощ продовжував стукати у шибку, наче хтось намагався ззовні достукатися до істини.

— Думаєш, вона... повернулась? — прошепотіла Лєя.

— Я не знаю, — відповів Ерік, і в його голосі вперше почувся страх. — Але якщо це не Тесса, то це хтось, хто її надто добре знав. Або...

— ...або сама Тесса, але не з того часу, що ми знаємо, — закінчив за нього Вирій, і всі троє обмінялися поглядами, сповненими сумнівів і передчуттів.

Ерік стиснув жетон у долоні.

— Наступна поява Маски — сьогодні ввечері. Вулиця Крипта. Сховище номер дев’ятнадцять.

— Тоді в нас є кілька годин, — мовила Лєя і підморгнула. — Якраз встигнемо перевірити твою теорію про «жуйку часу».

— Смійся-смійся, а потім ще запитаєш, де купити таку ж для доказів.
— Я вже замовила блок, — кинула Лєя.

Вирій тихо розсміявся, беручи з собою карту.

— Ходімо. Хтось хоче, щоб ми знайшли її. Чи… себе.

У сутінках, під каплями, що били по черепиці, вже починалося щось більше за розслідування. Це було полювання. Або пошук. Або обидва водночас.