19.2 — Проклятий Флакон

У місті ширилися чутки — такі ж пекучі, як кава в ранковій кав’ярні і такі ж небезпечні, як прогулянка вулицями після опівночі. Говорили про Проклятий Флакон — артефакт, який залишив після себе Кадр-П’ять, ця загадкова фігура з темного минулого, що навколо якої тепер зав’язалася нова інтрига.

Проклятий Флакон — маленький, крихкий, зроблений з темного скла, немов самі ночі зібралися у ньому, — містив сироватку, здатну не лише спалювати рецептори смаку, але й відкривати найглибші, найтемніші спогади. Спогади, які 

звичайній людині краще було б забути. Ті, що міг викликати жах і параною, або навіть шаленство.

Саме через це флакон став об’єктом шаленої уваги — злочинці, шпигуни, колишні агенти Архітектора і навіть ті, хто колись працював на Кадра-П’ять, безжально шукали цей артефакт. Його власник міг змінити хід війни, розпочати нову еру хаосу або віднайти спосіб покласти край конфлікту.

В офісі агентства Пі, Ца й Ерік зібралися навколо столу, оточені старими книгами, картами міста і купою розкиданих записок.

Ерік, тримаючи в руках старий журнал із незрозумілими малюнками, невтомно повторював:

— Слухайте, це не просто флакон. Це — комбо із хімії, психології і... трішки магії. Той, хто вміє ним користуватися, фактично тримає в руках можливість контролювати чужі страхи.

Пі кинула на нього пильний погляд:

— Контролювати чужі страхи? Ерік, ти ж не пропонуєш нам взяти це до рук?

— Звісно, ні! — відповів він з усмішкою. — Але… можливо, нам варто дізнатися, де він зараз. Щоб не опинився в руках того, хто цим скористається в поганих цілях.

Вирій, зазвичай спокійний і зібраний, цього разу нахмурився:

— Проклятий Флакон — це не просто зброя. Це пастка. Він може вбити свого власника... або зруйнувати його свідомість. Знаючи Архітектора, він створив його, щоб контролювати не лише тіло, а й розум.

Пі посміхнулася саркастично:

— Ну, чудово. Тепер у нас є ще один предмет, який ми боїмося торкатися, крім звичайних справ і Еріка, який любить ризикувати.

Ерік з притаманною йому усмішкою відповів:

— Я ризикувати люблю, але з розумом. Сьогодні, наприклад, ризикую — пити каву без цукру. Це набагато страшніше.

Всі троє сміялися, але в повітрі висів відчутний тиск. Пі кинула погляд на вікно — місто занурювалося у сутінки, і невідомі тіні починали оживати.

— Тож, — сказала вона, — якщо Проклятий Флакон — ключ до нової війни, ми маємо його знайти раніше, ніж це зроблять інші. А потім — вирішити, як із ним поводитись.

— І не втратити при цьому смак до життя, — додав Вирій, — бо якщо цей флакон спалює рецептори, у нас навіть кава може стати гіркішою.

Раптом у двері постукали. Ерік швидко підійшов і обережно відкрив. На порозі стояла постать у чорному плащі, обличчя приховане вогняною маскою — візерунок на масці ніби живий, переливався біло-оранжевим світлом.
Без слів вона простягнула маленьку коробочку. Ерік повільно відкрив її і побачив шматочок чорного скла — саме той, який, за чутками, міг бути уламком Проклятого Флакону.

— Це... це початок, — прошепотів він.

Пі кинула швидкий погляд на Вирія:

— Ну що, друзі, приготуйтеся. Ця історія тільки починається.