Розділ 19. Кадр-П'ять і Проклятий флакон; 19.1 — Записка Вогняної Маски

Почалося все з дощу — не просто дрібного, а справжнього наліту холодних крапель, які наче знущалися, барабанячи по старих вікнах нового офісу агентства «Пі і Ца». У повітрі стояв запах свіжості і старих паперів — недавнл вони закінчили ремонт, і ще не встигли звикнути до нового простору. Стіл, вкритий недопитою кавою, залишками конвертів і пачками паперів, видавався загубленою фортецею у цьому море рутинних справ.

Раптом Ца, який саме приміряв на себе роль детектива-бариста, помітив незвичний конверт, що лежав на краю столу. Він покликав:

— Хей, дивіться, що я знайшов! Хтось нам залишив послання чи чергову кулінарну таємницю?

Пі, що намагалася сфокусуватися на ноутбуку, підняла очі й ухмильнулася:

— Якщо це рецепт піци з невідомим інгредієнтом, я готова розгадувати, але не в цей момент.

Ерік, який сидів навпроти і розглядав знайдені докази зі справи, підняв голову і приязно посміхнувся:

— Ну що, розкриємо загадку? Мені подобається відчуття, що ми знову в грі.

Ца обережно взяв конверт, його пальці тремтіли — не від холоду, а від хвилювання. Він обережно розірвав край і дістав листок. На ньому було написано щось дивним почерком — ніби людина писала однією рукою, а інша ховала якийсь секрет.

Пі нахилилася ближче, прочитала вголос:

"Минуле не зміниш, але реальність — не казка. Ви не туди дивитесь."

В кімнаті повисла тиша, яку ледь порушував стукіт дощу по вікнах.

— Хто це може бути? — запитала Лея, дивлячись на лист із сумнівом.

— Почерк мені здається знайомим, — пробурмотів Вирій, який раптом відчув дивне хвилювання в грудях, ніби якась стародавня мелодія заграла у нього в серці. — Але не можу одразу пригадати, де бачив це раніше.

Тоді, саме у той момент, коли всі троє повернули погляди до вікна, фігура в чорному плащі на мить виникла на фоні вуличного ліхтаря. Маска вогняного кольору світилася і виглядала так, ніби сама полум’яна стихія прийшла провідати старих друзів.

— Ось вона, наша загадка, — прошепотів Ерік. — Вогняна Маска. Хтось із минулого, чи може майбутнього?
Пі нахмурилася, потираючи підборіддя:

— Ви бачили, як вона рухалась? Ніби плащ — це не просто тканина, а живий вогонь! Мені здається, що нам варто бути дуже обережними. Хто б це не був, він явно грає у свої ігри.

Ца покрутив конверт у руках і злегка посміхнувся:

— Вогняна Маска і записка з таємничим посланням. Звучить, як початок найкращої історії з усіх, що ми колись розслідували.

— І найгірше, що ми ще навіть не знаємо, у яку сторону дивитись, — додав Ерік, витираючи піт з лоба, хоча в кімнаті було прохолодно.

Всі троє обмінялися поглядами — в них була готовність, яка прийшла після багатьох битв і втрат.

— Отже, наш перший крок — зрозуміти, хто ця Вогняна Маска і що означає це послання, — вирішила Лея.

Вирій кивнув і поглянув на листок, ніби шукаючи там нові підказки.

— Минуле не зміниш, але реальність — не казка… Мабуть, це нам нагадування: не можна жити лише спогадами. Але що, якщо справжня реальність зовсім не там, де ми звикли її шукати?

Ерік саркастично усміхнувся:
— Ну, я ж не для цього залишав тіло Тесси, щоб тепер плутатися у загадках реальності. Треба діяти.

Пі зиркнула на нього:

— А ти впевнений, що знаєш, де шукати?

— О, — Ерік пожартував, — я ж детектив, а не фокусник. Але тримайте мене в курсі, я не проти вигадати кілька нових трюків.

В цей момент дощ за вікном посилився, наче підкреслюючи важливість моменту, і команда «Пі і Ца» занурилася у нову пригоду — пригоду, що обіцяла біль, таємниці і вогонь.