18.4 - Вогонь, сталь і дощ

…Вони посміялися, відчуваючи, що разом зможуть пройти будь-які випробування. Попереду чекали ще небезпечніші пригоди — і їм потрібно було бути готовими.

Раптом тиша бункера порушилась гучним гуркотом: на великому моніторі з’явились зображення — агенти Кадра-П’ять прорвали оборону і вже підбиралися до зали керування. Ерік миттєво піднявся, кинувши Тессі гострий погляд:

— «Час діяти. Нам треба їх зупинити до того, як вони прорвуться сюди.»

Тесса швидко взяла автомат і усміхнулася:

— «Ну що, Ерік, покажемо цим гостям, що таке справжній прийом?»

Вони стрімко вийшли з бункера, повертаючись у вир подій. У цей час, далеко в центрі міста, Вирій і Лея теж готувалися до шаленого двобою з агентами. Вони знали, що кожна секунда має значення.

— «Готовий до танцю смерті?» — кинула Лея, посміхаючись Вирію.

— «З тобою — завжди», — відповів він холоднокровно, завдаючи перший удар.

Так розпочинався новий виток боротьби — танок вогню і тіні, де кожен рух міг стати останнім. Але ця битва не була лише про виживання — вона була про довіру, пристрасть і безмежну відданість.

Раптом глухий гуркіт і вибухи ознаменували появу ворогів — агенти Кадра-П’ять прорвалися в бункер.

Тесса миттєво взялася до зброї, Ерік прикрив її, а коридори наповнилися звуками пострілів і вибухів.

Вогняна битва перетворила цей похмурий підземний лабіринт на справжнє пекло. Кулі свистіли навколо, лунали крики і зойки, а серед всього цього — шалена боротьба за виживання.

Ерік з холодною точністю стріляв у ворогів, прикриваючи Тессу, яка вміло маневрувала і відповідала вогнем. Вони діяли як єдине ціле — їхні рухи були скоординовані, а довіра сяяла в кожному погляді.

— «Тессо, за мною!» — крикнув Ерік, і вони кинулися в глибину бункера, повзучи під кульовим дощем.

Світло спалахувало, розбиваючи темряву, вогонь і сталь зійшлися у смертельному танку.

Це була лише перша битва великої війни за контроль над правдою і майбутнім.

Тесса й Ерік щойно відбили кілька атак у підпільному бункері, коли здалеку почувся глухий шум — це був Вирій із Леєю, які, пробираючись вузькими коридорами, вже добиралися до них.

— «Вирій! Лея! — крикнула Тесса, не відводячи погляду від чергового противника. — Час приєднуватися до вечірки!»

— «Вечірка стає все гарячішою, — з усмішкою відгукнувся Вирій, зігнувшись, щоб ухилитися від кулі. — Гадаю, цей бункер — ідеальне місце для імпровізованого бою!»

Лея, підхопивши автомат, кинулась на допомогу, прикриваючи Тессу з флангу.

Вирій і Ерік, як справжні брати по зброї, миттєво злагодилися: Вирій — холоднокровний стратег із чіткими, методичними ударами, Ерік — вогняний шторм, що накриває ворогів лавиною хаосу.

— «Ей, Ерік, не забувай, що в нас лише один шанс, — голос Вирія був спокійним, але в його очах палахкотіла рішучість. — Ти лізеш вперед, я прикриваю.»

— «Чув тебе, брате, — відповів Ерік, підкидаючи гранату. — А ти не забувай прикривати мою п’яту точку!»

Навколо розгорнулася шаленна двобійна битва: вибухи, свист куль, блиск холодної сталі, що переливався від ударів Вирія, змішані з безконтрольною люттю Еріка, який буквально метушив ворогів на куски.

Поки хлопці знищували загрози, Лея і Тесса взяли на себе тактичну підтримку. Лея контролювала охоплення вогню, пильно вивчаючи обстановку і підказуючи хлопцям, де чекають підсилення ворогів.

— «Вирій, зліва два, — голос Лєї лунав чітко і впевнено. — Ерік, прикрий нас!»

Тесса ж уміло керувала пристроями, відключала системи безпеки, ставила пастки і підривала механізми, що стримували їм шлях.

— «Хлопці, готуйтеся, я зараз відключу живлення! Можливо, трохи темряви допоможе.»

— «Добре, Тессо, тоді я покриваю!» — крикнув Ерік, знову кинувшись у бій.

Вогняний штурм не припинявся, і всі чотири працювали як єдиний механізм — неймовірна команда, де кожен знав, що від нього залежить.

Поки Вирій і Ерік у захваті від сутички, Тесса і Лея створювали для них ідеальні умови, керуючи хаосом, що панував у підземеллях.

Цей бункер став ареною, де поєдналися холодна стратегія, шалена лють, гострий розум і непохитна воля.

І хоча битва тривала, у повітрі вже відчувався присмак перемоги — бо саме разом їм під силу все.

Вогонь вибухів і свист куль не вщухали ні на мить. Вирій і Ерік рухалися з надлюдською швидкістю — кожен удар, кожен постріл були відточені до ідеалу, наче танок смерті. Вирій холоднокровно знищував ворогів своєю точністю: один постріл — і агент падав, не встигнувши навіть зреагувати. Ерік, натомість, був штормом — рикошети, кидки гранат, блискавичні підніжки і удари кулаками, які вибивали з ворогів всяку волю до опору.

— «Ще двоє справа!» — крикнув Вирій, ухиляючись від кулі, що пройшла в сантиметрах від обличчя.

— «Я їх заберу!» — заричав Ерік і кинувся вперед, ніби сам апокаліпсис.

Вони майже зливалися в єдиний потік енергії — хтось із ворогів навіть прошипів: «Це не люди, це стихія!»