18.3 Засідка у темному провулку

Темний провулок на окраїні міста видавався зовсім непримітним, якби не волога бруківка, що блищала під слабким світлом старих ліхтарів, і запах диму від недавнього пожежного загоряння. Ерік і Тесса крокували з обережністю — їхні тіні танцювали на стінах, а кожен звук здавався посиленим до межі.

— «Тесса, чуєш це?» — прошепотів Ерік, зупинившись і прислухаючись.

— «Чесно? Я більше чую, як твоє серце калатає, ніж щось інше», — підморгнула вона йому, намагаючись зняти напругу.

Вони обмінялися легким усмішками, але атмосфера навколо була напружена. Здавалося, навіть повітря тримало подих у передчутті.

— «Тут щось не так. Ворог точно знає, що ми близько», — сухо сказав Ерік.

Раптом, як грім із ясного неба, з усіх боків провулку пролунали постріли. Кулі свистіли поруч, вибиваючи шматки штукатурки зі стін, розліталися іскри від ударів об метал і камінь.

— «Вогонь! Упади!» — крикнув Ерік, і вони разом із Тессою кинулися в укриття за великими металевими контейнерами, які ще не встигли іржавіти.

Тесса, притиснувшись до холодного металу, озирнулася на Еріка:

— «Це нагадує мені наш перший спільний виїзд. Тільки тоді вогонь був у твоїх очах, а тепер — всюди навколо.»

Ерік посміхнувся крізь зуби, натискаючи на курок пістолета, не відриваючись від охорони.

— «Тоді я точно не думав, що опинюся тут із тобою, ледь не потрапивши в таку халепу.»

Їхні погляди зустрілися — короткий момент, коли все навколо замовкло. Але вибух з лівого боку знову повернув їх у реальність.

Ворогів було кілька — глибоко треновані агенти, які чекали на них, бажаючи припинити їхню місію. Постріли стали частішими, і навколо пролунали крики.

— «Тесса, швидко, за мною! Ми обійдемо їх із правого боку!» — вигукнув Ерік, піднімаючись з укриття і рухаючись вперед.

Тесса посміхнулася і, легка як пір’їнка, кинулася слідом.

— «Завжди думала, що ти будеш першим, хто втече, а я — герой цього шоу!» — жартувала вона, стріляючи у ворогів, які намагалися загнати їх у пастку.

Раптом з-за рогу вибігло ще кілька озброєних супротивників, змушуючи їх знову розбігтися.

У цей момент один з ворогів кинув гранату. Ерік почув свист і кинувся вперед, прикриваючи Тессу своїм тілом. Вибух 

огорнув їх димом і вогнем, але Ерік не випустив руки, що стискали її плечі.

Їхні дихання змішалися, а погляди — потрапили в одну точку, де страх і пристрасть злилися в одне почуття.

— «Ти... ти тут зі мною?» — запитала Тесса, ледве чутно.

— «Завжди», — впевнено відповів Ерік.

Відчайдушний момент зблизив їх так, як не могла жодна проста розмова. Їхні губи зустрілися, і на секунду весь світ навколо зупинився — у хаосі, вогні і смертельній небезпеці вони знайшли свій маленький острівець спокою і шаленої пристрасті.

— «Якщо ми виживемо, я збираюся тебе катувати цими поцілунками всю ніч», — прошепотіла Тесса, відсторонюючись і сміючись крізь сльози.

— «Я не проти», — усміхнувся Ерік, потягуючи її за руку.

І вони помчали далі, готові зустріти нові виклики, знаючи, що разом вони — сила, з якою краще не жартувати.

Тесса і Ерік стояли перед важкими металевими дверима, що скрипнули, коли їх відкрили. Темрява всередині бункера поглинала світло ліхтарів, створюючи відчуття безмежної глибини і загадковості. Їхні кроки відлунювали по пустельних коридорах, а напруга в повітрі ставала відчутною.

— «Тесса, тримайся близько, цей лабіринт — справжній мінне 

поле», — прошепотів Ерік, звільняючи пістолет.

— «Мінне поле? Ти ж знаєш, що я люблю адреналін», — підморгнула вона йому, роблячи крок вперед.

Їхні рухи були синхронними, наче танець на межі смерті. Раптом перший бар’єр — лазерна сітка. Їхні погляди зустрілися на секунду, і Тесса з посмішкою заявила:

— «О, це легко. Я ж не раз пройшла через такі штуки у тренажерному залі.»

— «Тоді вперед, покажи мені, як це робиться», — з усмішкою відповів Ерік.

Вони підстрибували, вигиналися і пролазили між лазерними променями, ніби циркові артисти, намагаючись не торкнутися смертельного світла. Коли Тесса майже зачепила промені, Ерік миттєво підхопив її за талію, рятуючи від спалаху тривоги.

— «Дякую, герой», — прошепотіла вона, їхні обличчя опинилися зовсім близько.

Наступний рівень — отруйні гази, що тихо просочувалися з вентиляції. Ерік швидко дістав з рюкзака спеціальні маски.

— «Краще вдягни цю, інакше твій гарячий темперамент перетвориться на щось дуже неприємне», — пожартував він.

— «А я і так гаряча, тож додаємо ще пару градусів», — сміючись, сказала Тесса, одягаючи маску.

Після газів їх чекали рухомі платформи — кілька вузьких платформ, що хиталися над безоднею. Потрібна була повна концентрація і довіра один до одного.

— «Тесса, тримайся, зараз буде цікаво», — попередив Ерік, розпочинаючи рух.