17.4. Хаос на вулицях

Міські вулиці перетворилися на справжній армагеддон — гул моторів, свист димових шашок і вибухи, що сипалися мов феєрверки над головами. Вся команда, наче на кінці світу, мчала на межі реальності і безумства.

Ерік, за кермом, перевищував всі межі можливого. Його руки міцно тримали кермо, а очі палали вогнем, що знищував сумніви і страхи.

— "Тримаємося, це буде весело!" — крикнув він, і його голос прорізав шум сирен і вибухів.

Тесса сиділа поруч, серце калатало в грудях з шаленою силою, але вона не відірвала очей від дороги.

— "Ерік, ти божевільний! Якщо ми виживемо, я напишу книжку 'Як втекти від смерті і не зламати нікого по дорозі'!" — сміялась вона, але в голосі проглядалася тривога.

— "Обіцяю — буде бестселер!" — відповів він з викликом, різко крутячи кермо.

Раптом у слід влетіла димова шашка, і весь салон наповнився густим білим димом. Тесса відчула, як кисень почав зникати, і відчинила вікно.

— "Ерік, мені треба свіжого повітря!"

Він кивнув і прискорився. Але раптом різкий удар — вантажівка на перехресті врізалася у них збоку. Машина затряслося, скло тріснуло, і Ерік з усієї сили вхопив Тессу за руку.

— "Тримайся!" — крикнув він, і в цей момент підрулював до безпечного району.

Після кількох секунд, які здавалися вічністю, машина нарешті зупинилася у вузькому провулку. Обидва затамували подих.

Тесса дивилася на Еріка, і між ними спалахнула нова хвиля.

Він тихо прошепотів:

— "Ти в порядку?"

Вона лише кивнула, але потім раптом його губи притягнули її — нестримано, з гострою пристрастю, що горіла навіть попри небезпеку.

Їхні поцілунки були як вибухи, що повторювали хаос за вікном: відверті, глибокі, мов виклик усім сумнівам і страхам.

Тесса піддалася йому, забувши про дим і загрози. Їхні тіла злилися в одному пориві — забутому, але сильному.

У цей момент двері провулку різко відчинилися, і тінь раптово впала на них. Це був Вирій.

Він глянув на пару, стискаючи зуби.

— "Ми маємо рухатися, нема часу на романтику," — голос його був холодним, але очі видавали внутрішню боротьбу.

Тесса, відчуваючи жар поцілунку, відвернулася, зітхнула і сказала:

— "Вирій, ти теж міг би спробувати допомогти, а не виглядати таким… суворим."

Вирій підійшов ближче до Леї, простягнув руки, але вона різко відійшла, відкидаючи його.

— "Не чіпай мене," — прошепотіла вона, голос тремтів, але була тверда. — "Я сама розберуся з тим, що у мене всередині. Твої спроби мені лише заважають."

Вирій підняв руки у знак капітуляції, але сумнів не покидав його очей.

— "Я не хочу втратити тебе, Леє. Не зараз. Не через те, що не зміг бути поруч, коли ти найбільше цього потребувала."

Лея круто повернулася і пішла, не озираючись.

Тесса кинула Вирію погляд, повний розчарування, і відійшла до Еріка, який стискав її руку.

— "Давай, поки не настав наступний вибух," — шепотіла вона.

Ерік усміхнувся, але у його очах було видно, що не лише швидкість керма тримає його в цьому світі.

У серці міста, під неоном і хаосом, команда трималася лише завдяки крихтах довіри та пристрасті, що ніби підживлювали їхню безумну втечу.

Але попереду їх чекала нова загроза — тінь, що вже почала проникати навіть у їхній найближчий круг…