16.4. Вирій ревнує. І правильно.

Агентство «Пі і Ца» потопало в мерехтінні камер, ламп та мікрофонів. Продюсер Альфонсо ДіЛайт, як диригент великого оркестру, роздавав завдання.

— Лея, Вирію! — гучно вигукнув він, піднімаючи руку. — Потрібно провести тест на хімію! Ви двоє маєте показати справжній вогонь на камеру. Ніяких «затиснутих» поглядів! Ревнощі, суперечки, пристрасті — все, що зробить шоу вибуховим!

Лея й Вирій обмінялися коротким поглядом. Лея з хитрою усмішкою:

— Ти ж знаєш, що у мене вистачить хімії, щоб спалити твої 

сценарії на кухні.

Вирій, трохи розгублений, відповів:

— Тобі треба було б боятись, коли я починаю «горіти».

Продюсер не дав їм часу насолодитись моментом.

— Ерік і Тесса, ваша черга! Вас відправляю у «місце зі спогадами». Там ми хочемо побачити справжню напругу — справжні емоції.

У «місці зі спогадами» — це була стара кімната агентства, перероблена для драматичних сцен. Відсторонене світло, мінімум декорацій — ідеальне місце для емоцій.

Тесса і Ерік опинилися на дивані, під світлом ліхтарика, що кидав довгі тіні на стіни.

— Пам’ятаєш той випадок із «Лабораторією Гастроклонів»? — Тесса почала, дивлячись у далечінь. — Тоді ти зник, Ерік. Ні слова не сказав.

— Я... — Ерік зітхнув. — Я мусив з’ясувати дещо. Там було більше, ніж просто злочин. Це зачіпало нас усіх.

Тесса підняла брову:

— Мені здавалось, що ми команда. І ти не довіряєш мені.

— Ні, — сказав Ерік, торкаючись її руки, — просто... іноді, щоб захистити, треба тримати секрети.
Момент напруги зріс, але раптом звук кроків із коридору розірвав тишу.

Тим часом Вирій спостерігав із коридору, приховуючи себе за дверима. Його очі палахкотіли ревнощами.

«Що вони там таке розказують?» — думав він. «Тесса — моя. І ніхто не має права забирати її навіть словом!»

Поруч стояла Лея, яка помітила його змінену позу.

— Ого, Вирію, — тихо сказала вона, — здається, ти ревнуєш.

Вирій буркнув:

— Мабуть, трохи. Але це… нормально.

— А тепер уяви, як це виглядає зі сторони, — підсміювалася Лея, — особливо коли це ловлять камери.

Вона загадково посміхнулась, і Вирій, вперше за довгий час, відчув себе трошки некомфортно.

Камери фіксували кожен погляд, кожен рух. Альфонсо, спостерігаючи з пульта, щасливо потирав руки:

— Ось це рейтинг! Ось це справжнє шоу! Мої глядачі обожнюватимуть це.