Розділ 16. Піца. Камера. Злочин$ 16.1. Неочікувана перемога

У якій агенти Пі і Ца виграють конкурс, отримують нову реальність… і стикаються з реальністю шоу.

Все почалося з повідомлення, яке спалахнуло на головному моніторі в штабі агентства:
«Ви виграли! Вітаємо, найкраще детективне бюро року!»
— Це якась розсилка? — недовірливо нахилився Вирій до екрану, з кавою в одній руці та зі своєю звичною підозрою в очах.
— Ха! Навіть якби була — ми все одно заслужили, — сказала Лея, стрибнувши зі стільця і зробивши пірует. — Я нарешті зможу показати свій бічний удар камері в slow motion!

— Я щось не пам’ятаю, щоб ми навіть подавались… — пробурмотіла Тесса, придивляючись до логотипу конкурсу. Там блищала золота піца з короною.

Аж тут з динаміків голосом, що звучав як суміш ванільного морозива та театру абсурду, пролунав анонс:

«Вітаємо, агентство Пі і Ца! Ви стали героями нового сезону мегапроекту “Реаліті-розслідування”! Підписано. Продюсер Альфонсо ДіЛайт.»

І буквально за кілька секунд двері агентства розчинились, ніби хто натиснув кнопку "вхід на знімальний майданчик". Увірвалися люди з камерами, мікрофонами, кабелями і какао-машиною на колесах (спецзапит Лєї).

Попереду всіх ішов Альфонсо ДіЛайт — високий, худий, у фіолетовому піджаку з блискітками, з капелюхом-кальцоне на голові та виразом обличчя, ніби він щойно зрежисував весь світ.

— Агентство Пі і Ца! Ви просто ідеальні для глядача! — вигукнув він. — Зваблива лідерка, таємничий мачо, бойова красуня і… — він зупинився, озираючись, — …а де ж той 

зниклий консультант?

— Якщо ви про Еріка, — буркнула Тесса, — то він зник десь у кінці розділу 15. Ми самі не впевнені, де його носить.

— Геніально! — крикнув Альфонсо. — Загадка з першої серії! Пошуки Еріка! Флешбеки! Напруга!

— Ви серйозно збираєтесь знімати нас цілодобово? — спитав Вирій, склавши руки на грудях. — Я не люблю світло. А ще більше — мікрофони.

— Аудиторія хоче правди. І блиску, — Альфонсо підморгнув. — Трохи флірту між Тессою і Еріком, кілька гострих сцен між Лєєю і Вирієм — і ще бажано, щоб хтось когось випадково штовхнув у фонтан.

— У нас нема фонтану, — сказала Лея, задумливо.

— Буде, — відповів Альфонсо з загадковою посмішкою і дав знак асистентам.

В офісі вже почали ставити світлові панелі, розкладати дроти і мікрофони. Все перетворювалось на хаотичну сцену з фільму, де головні герої не читали сценарію.

Саме в цей момент двері знову рипнули. Повільно. Така пауза, що можна було почути, як цокає годинник на стіні.

— Хтось замовляв неочікувану появу? — озвався знайомий голос.

На порозі стояв Ерік.

У чорному пальті, з подряпинами на обличчі, і... із пакетом з буріто.

— Ти… — Тесса спершу втратила дар мови. — Ти де був?!

— У відрядженні. В Базі Тіней. Дуже темно, дуже тихо, дуже секретно. — Ерік зробив ковток з кави і підморгнув. — Але я приніс вечерю.

— Тебе не було цілу справу. — Лея хмуро дивилась. — Ми думали, що ти… ну, зрадив або помер.

— Я лише зрадив здоровому способу життя, — відказав він, витягаючи ще одне буріто. — Але є дещо, що я маю розповісти.

— Геніально! — знову закричав Альфонсо. — Відкриваємо сезон поверненням втраченого героя! Готуйте камери!

І світло блимнуло. Почалася зйомка. Тихо більше не буде.