13.5 — Справа особистого попелу

Архів — це як серце старого будинку: скрипуче, темне, але завжди щось приховує. Особливо якщо йдеш туди не шукати файли, а шукати себе.

Тесса зайшла першою. Вона виглядала краще, ніж учора. Волосся було зібране в недбалий пучок, а погляд — як у людини, яка спала чотири години і вирішила, що цього досить, щоб дожити до кінця епохи. За нею ішли Вирій і Лея — мовчки, з повагою до її внутрішнього шторму.

— Що ми шукаємо? — запитала Лєе, перелистуючи теки, як стару кулінарну книгу з рецептами змов.

— Вогонь, — відповіла Тесса.

— Тепер буквально чи метафорично? Бо з тобою завжди цей сюр.

Ерік вже сидів за столом, читаючи пожежні звіти. Він не сказав ні слова, лише підсунув один із документів ближче до Тесси, вказавши пальцем на рядок унизу.

Вона прочитала.

Звіт №7753:
Об’єкт: приватна лабораторія, зареєстрована як «ЛК-12».
Причина пожежі: вибух речовини невстановленого складу.
Жертв немає. Об’єкт повністю знищено.
Додатково: штамп "CL-X"

Її пальці стиснули папір, ніби це не сторінка, а щось, що могло втікати. Вона мовчки сіла, глянувши на Еріка, але не питаючи нічого.

Вирій нахилився до штампу.

— «CL-X»… цей код уже був. У справі, яку ми тоді відклали, бо дані були зашифровані. Пов'язаний із програмою “Гастросенс 9”. Хтось колись намагався створити аромат, який викликає 

емоції. Їм майже вдалося. А потім…

— Потім усе згоріло, — додала Тесса. — Як і завжди, коли надто близько до правди.

Вона натиснула кілька клавіш на старому терміналі, з'єднаному з внутрішньою базою. На екрані з’явилась стара сторінка профілю:

Список персоналу лабораторії "ЛК-12":

- [дані видалено];

- [дані видалено];

- Степан Андрійович Заливний — технік вентиляцій;

- Ніна Нікодимівна Крупська — спеціаліст із фільтрації.

— Третій пункт — технік. Четвертий — фільтри. А перші два, — вона провела пальцем по рядках, — стерті. Просто… стерті. Не анонімізовані. Вилучені.

— Це може бути будь-хто, — сказав Вирій. — Але якщо вони були головними дослідниками…

— То їх просто прибрали. Із бази, з історії, з мого життя, — Тесса стиснула щелепу. — А батьки не просто «загинули в пожежі». Вони були в центрі експерименту, який хтось захотів знищити.

— Можливо, не знищити, — прокинувся голос Еріка. Він говорив тихо, обережно, наче кожне слово може бути скалкою. — Можливо, приховати. Бо щось вийшло з-під контролю.

Тесса глянула на нього. Погляд — майже ніжний. Майже.

— Як ти?

— Працюю над собою. Не лізу з поясненнями, як раніше. Бачиш?

— Ага. Оцінка «B» за стриманість. Але з плюсом.

Вони обмінялись усмішками, мимохідними, але щирими. Це було перше нормальне повітря після диму.

— Тес, — озвалась Лея, нахиляючись над іншим документом, — тут є адреса з архівної мапи. Старе сховище у лісі. Позначено як “Об’єкт 9-B”. І поруч помітка: «заборонена зона, рештки есенцій, CL-X». Може, вони щось залишили?

— Або щось досі залишилось там, — додав Вирій.

Тесса підвелась.

— Тоді час їхати в ліс. Знаєте, що найгірше в темному минулому?

— Воно пахне? — припустила Лея.

— Саме так. А я хочу знати — чим.