11.14 — Зниклі тости

У кімнаті було тихо, настільки, що кожен шурхіт здавалося гучним. Флешка, яку Вирій знайшов у кишені старої куртки, опинилася в середині швейцарського сиру з архівної камери. Як? Ніхто не знав. Але вона була.

— Переписав? — спитала Лея, спостерігаючи, як Вирій переносить дані у захищене середовище.
— Усе. Тут п’ять фрагментів відео, чотири пошкоджені, але один — повний.

На екрані з’явилося знайоме місце: сцена фестивалю, тільки трохи інша. Не така глянцева. Трохи... пласка. Наче знято в іншому вимірі.

Тесса стояла посеред сцени, у сукні кольору соусу арраб'ята, тримала келих і усміхалася. Навколо — знайомі обличчя: Лєя, Вирій, навіть Ерік. Усі усміхаються, як перед великим відкриттям. Але щось у цьому було надто синхронне. Надто ідеальне.

— За реальність, яка має смак! — каже Тесса, і в цю мить її голос лунає особливо виразно, дзвінко.

Келихи торкаються один одного, світло спалахує —
і раптом усе темніє.
Ніби хтось натиснув «вимкнути».
Екран — чорний.
Звук — нуль.
Тиша не як відсутність шуму, а як… стерта присутність.

— Що це було? — прошепотіла Лєя.

— Цей тост… він спрацював як тригер, — Вирій вивчає файл. — Сигнал пішов одночасно з фазовим спалахом. Хтось підв’язав активацію до її фрази.

І тут Ерік говорить:

— Або вона сама була ключем.

Це не перші його слова за останні години, але зараз усі — завмерли.
Його голос звучав… інакше.

Глибше.
З легким металевим резонансом, ніби ехо проходило крізь щось рідке.

— Ти це чув? — Вирій здивовано глянув на Лєю.

— Так, — вона повільно повернула голову. — Ерік, скажи ще щось.

— Що саме?

Знову.

Та сама глибока вібрація. Ніби під його словами щось шелестіло, ніби кілька голосів змикалися в один.

— Це не через втому, — прошепотіла Лея. — Це резонанс. Та сама частота, що в соусі.

— Але я… Я не відчуваю змін, — каже Ерік, явно занепокоєний. — Мій голос трохи… інший останнім часом, але не оце.

— Коли це почалось? — питає Вирій.

— Думаю, після того фрагмента. Після фестивалю. Я просто думав, що це побічка. Але тепер… — він змовкає.

— Він повертається, — каже Лєя тихо. — Твій справжній голос… або той, що був прихований. Можливо, соус активує не лише смакову, а й аудіопам’ять. І ти — не єдиний.

На екрані миготить зелений піксель. Один. В самому кутку.
Файл автоматично зберігається в розділ «Ризикований доступ».

— Хтось не хотів, щоб ми це побачили, — каже Тесса.

— Або щоб почули, — додає Вирій, не зводячи очей з Еріка.