11.12 — Соус часу

— Це не просто соус, — сказала Лея, дивлячись на густу червоно-янтарну рідину в пробірці, яка переливалась, мов жива. Вона тримала її над лампою, але те, що мерехтіло в середині, здавалося, не залежало від світла зовні. — Це часовий концентрат. Спогад у рідкому вигляді.

Тесса мовчки дивилась на зразок. Її погляд був напруженим, майже тривожним. Вона вже пережила одне занурення у «смакову пам’ять» — і тепер розуміла, що соус, який вона колись могла просто злизати з коробки, насправді був транзитом між світами.

— Вміст фракцій — нестабільний, — промовила Лея, не відриваючи погляду від екрана спектросканера. — Але от тут, бачите? — вона вказала на хвилю частот. — Це маркер. Хімічний підпис. І я його знаю.

На екрані миготіли цифрові букви, схожі на підпис шеф-кухаря:
R.AT0N

— Пан Ратон, — сказав Вирій тихо. — Але… він зник. Його ж офіційно визнали зниклим безвісти після того провалу на фестивалі.

— Саме так, — підтвердила Тесса. — Усі говорили, що його піца була надто «непередбачуваною». Що після неї у когось стався психічний зрив, у когось — галюцинації. А хтось… просто зник.
— Його страва тоді не виграла, — уточнив Ерік. — Переміг хтось інший. А він зник. Зник... разом зі своїм стендом, печами й навіть кухонною рукавичкою.

Лєя поставила пробірку у стабілізатор.

— Або… — вона стишила голос, — або переміг він, просто… в іншій площині. В іншій версії фестивалю. Там, де дегустатори не обрали "просту", "класичну", "безпечну" піцу — а наважились спробувати неможливе.

— Хочеш сказати… — Вирій наблизився, — …що фестиваль відбувся. Але не для всіх?

— Саме так, — відповіла Лея. — Я проаналізувала структуру соусу. В ньому є речовини з експериментальної серії «FutureTaste Labs». Проєкт: Saucé Exo-VIII. Офіційно він був закритий після протестів кухарів та активістів за "етичну їжу".

— Здається, нам знову доведеться зламати гастробюрократію, — сухо пожартувала Тесса. — У когось є ще залишки доступу до внутрішнього архіву кулінарної федерації?

Ерік кивнув.
— Я зберіг старий пароль. Але він лише частково діє. Ми зможемо дістати резервні версії програм для VIP-дегустацій.

— Добре, — сказала Лея. — Бо я вже бачу, що вся структура піци, яку ми знайшли, відповідає переможному шаблону. Але… такого не було в офіційному списку результатів.
Вирій нахилився до Тесси.

— Якщо ця піца — переможець, і вона пов’язана з соусом часу… то ми не просто маємо справу з кулінарним шахрайством.

— Ми маємо справу з маніпуляцією реальністю, — відповіла Тесса. — І якщо Ратон стоїть за цим — або хтось використовує його технології — ми маємо знайти, де саме був справжній фестиваль.

— І хто з нас там був, — додав Вирій. — Бо хтось із нас… щось починає згадувати.

Тиша повисла у повітрі. Згадка про сцену. Про світловий вихор. Про дивне дежавю, яке всі троє відчували щораз, коли торкались тієї піци.

— Нам потрібно потрапити до системи гастроподій, — сказала Лея. — Є тільки один спосіб дізнатися, що насправді сталося.

Вона натиснула клавішу — і на екрані з’явилась назва:

"Фестиваль Смаків. Рік: зниклий. Локація: невизначена. Статус: приховано / віртуалізовано. Доступ: тільки для затверджених дегустаторів Exo-класу."