Хроніки Пі і Ца: детективні історії

10.3 — «8-бітна гра: Піксельна змова»

— Чому я знову квадрат?! — вигукнула Тесса, розглядаючи свої піксельні руки.
— Бо ми в пастці вісімдесятих! — Вирій підскочив, підкидаючи піксельну монету. — І, здається, в когось життя залишилось одне.

Світ миготів квадратами. Все навколо — платформи, фонтани лави, піксельні вороги й… шматки піци.

[SYSTEM: Зберіть 99 шматків піци, щоб активувати вихід. Залишилось: 99]

— Це якась жорстока метафора про дедлайни, так? — буркнула Лея, ступила на ліву платформу — і миттєво зникла у текстурі стіни.

— Лєе?!
— Я тут! У текстурі! У мене текстурна клаустрофобія! Хтось, викличте піксельного екзорциста!

[BUG DETECTED: Companion stuck in TileSet_04]

Вирій спробував штовхнути стіну, але отримав у відповідь повідомлення:

[ACCESS DENIED. FRIENDSHIP LEVEL TOO LOW.]

— Дуже дотепно, система, — буркнув він. — Це змова. Піксельна змова.

На платформі з’явились перші вороги — баги-інвертовані пандуси з написами “Glitch me baby” і “CTRL+Z”. Один заскочив на Тессу. Вона рознесла його ударом Alt+Шкарпетка.

— Це було епічно. Але якщо доведеться реально з’їсти 99 шматків — я не витримаю.
— Я можу. Я вмію. Це моя суперздібність, — гордо мовив Вирій, хрумкаючи перший шматок.
— Ти знову включив “геройство через переїдання”?

[SHARD 1/99 COLLECTED]

На горизонті з’явилась темна силуетна фігура. З неї проростала гігантська піца, обрамлена цифровими вусами. Збій текстур робив її схожою на мишачу тінь.

«ВАМ НЕ ДІЙТИ ДО ВИХОДУ! Я — ПЕРЕПИЦЬКА-СИСТЕМА 3000. ВЕРСІЯ: НЕСТАБІЛЬНА. ЗАГРОЗА: СМАК.»

— Це ж… Пан Ратон?! Чи його багнуте втілення? — здивувалась Тесса.

— Я його бачив у першому бою на “Шматку року”. Але тоді він не світився синім і не викликав обертові платформи.
[БОС-БІТВА РОЗПОЧАЛАСЬ]
ЗАВДАННЯ: ВИРІШІТЬ ЗАГАДКУ КОДУ, ЩО ЗБИРАЄ СВІТ

На платформі перед ними з’явився екран. Під екраном пульсували чотири кнопки: P, I, Z, A. Над ними висіла фраза:

"Коли всі частини зберуться в слайс, відкриється портал. Але тільки в правильному порядку."

— Це загадка! І вона… голодна.

— Спробую ‘P-I-Z-Z-A’ — стандартний протокол.

[ERROR: TOO OBVIOUS]
[ОБРАНО РЕЖИМ «ЗА ВКУСОМ»]

— А може, “Z-A-P-I” — типу як Zap It?

[CLOSE, BUT NO SHARD]

— Стій, у нас же завжди все починається з імпульсу, потім — іронія, потім з’ява Лєї, а вже потім піца... — задумливо мовила Тесса.

— Тоді... I-P-Z-A! — натиснув Вирій.

[ПРАВИЛЬНО. ВІДКРИТО ПОРТАЛ. +10 ШМАТКІВ ПІЦИ]

[SHARD 11/99 COLLECTED]

Платформи розсунулись. З глітчу вивалилось Леїне обличчя, все ще квадратно сердите.

— Я застрягла між двома шарами реальності й бачила... кота. Він керував камерою!
— Того самого?
— Того самого. Але з піксельним ковпаком.

[Кіт мигнув на фоні, розплившись у пікселях.]

— Щось він знає. Але чому ми? І чому зараз?
— Може, кіт випадково активував сферу?
— Якщо це правда… це буде найкласичніша причина в історії мультивсесвітів.

Вони рушили далі, між платформами, облітаючи падаючі шматки піци, збираючи слайси й обходячи баги.

Портал миготів попереду. Але щось у повітрі натякало: ця гра — не просто рівень. Це — заплутаний код, хтось хоче, щоб вони дійшли до кінця.

І тоді — дзинь. Світ затремтів.

[LEVEL COMPLETE. ПЕРЕХІД ДО НОВОГО РЕЖИМУ…]




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше