Розділ 9 "Борщ з мікрофоном" 9.1 — «День голосів: В ефірі!»

Усе почалося з підозріло тихого ранку.
Підозріло — бо Вирій не бурчав, Тесса не бурмотіла собі «де кава», а Лєя не репетувала бойовий клич «Хто вкрав мій сир?!»

Замість цього в кімнаті стояла… тиша.

Тесса (дикторським радіоголосом 60-х):

«Доброго ранку, шановні слухачі. На годиннику сьома тридцять, а це означає, що настав час…
ПАНІКУВАТИ!»

Лєя (голос качки з автотюном):

«Кря?! Що це… кряяя! Я що, качкодівчина?!»
(тестує голос)
«Кря-кря-кря… Слава борщу… кряяя!»

Вирій (жіночим голосом із фліртом):

«Ой, сонечко, яка ти чарівна, коли панікуєш.»
(робить паузу і... сам себе здивовано чує)
«Що за... ой, дякую, сонечко.»

Ерік (радіоведучий з FM-станції):

«І ми повертаємось до нашого улюбленого ранкового шоу “Хто вкрав мої зв’язки з реальністю?” І сьогодні в ефірі… Я. Все ще Я.»

Усе почалося після того, як Лєя на ніч залишила відкритою голосомодифікуючу капсулу Архітектора — бо в ній було зручно зберігати чіпси.

Тесса (все ще як диктор):

«В ефірі інформаційний бюлетень: “Не зберігайте чіпси в капсулах, що світяться та видають звук пім-пам.” Повторюю: пім-пам — це погано.»

Спілкування стає дедалі абсурднішим.

Лєя:

(намагається погрозити злодію)
«Тобі к-краще визнати все зараз, к-кря… бо я! Я!.. Кря!»

Вирій:

«Спокійно, сонечко. Твоє серденько — моє джерело світла.»
(зупиняється, кидає погляд на чайник)
«Ти — теж, чайничку. Дякую.»

Тесса:

«Терміново потрібна операція “Скидання системи”! І хто випив 

мою каву? Це було життєво важливо для гідності диктора!»

Ерік (із надривом):

«О, це була твоя кава? Вибач, слухачко. У нас тут на студії трохи зміщено тембр реальності, ха-ха!»

Намагаються повернути голоси.

Всі сходяться в лабораторії й вмикають панель “Відкат мовлення”.

Лєя:

«Кря. Я... натисну цю к-кнопку...»

Тесса:

«Це звучало як “я хочу перетворити всіх на гусей”, але продовжуй.»

Вирій:

«Можна я натисну? У мене дивні бажання, сонечко. І кнопки… це теж моє.»

Кнопка клацає.

Замість голосів — ВІДЕОПОТОК.

На проєкторі раптом з’являється:

Лєя, яка співає пісню про борщ у стилі мюзиклу.

Вирій, що обіймає тостера і шепоче: «Ти теж справжній...»

Ерік, який говорить сам собі в дзеркалі: «Ти — зірка. Ти — герой. Ти — відсутній у всіх кредитах, але це нічого!»

Тесса, яка репетирує драматичний монолог у дзеркало зубної щітки:
«Я не просто детектив. Я — оселедець долі!»

Фінал — обіймашки і нові голоси

Після чергового клацання — голоси таки повертаються.

Але…

- Вирій іноді досі каже «дякую, сонечко» і червоніє.

- Лєя випадково крякає після сміху.

- Тесса стала ще більш театральною. (Тобто, трохи дикторкою назавжди.)

- Ерік іноді сам себе озвучує у третій особі. («Ерік заходить. Він стомлений, але сповнений надій».)

Тесса (звичайним голосом, але з інтонацією телеведучої):

«І пам’ятайте, діти… не їжте чіпси з капсул!»
(пафосна пауза)
«Краще — піцу.»