8.3 — Тесса. Розгублена, розумна, романтична (і зі смаком до пригод)

Локація — затишна кімната з плакатами старих детективів, кріслом у формі хмаринки й тарілкою круасанів. Журналісти ледь устигли встановити світло — Тесса вже встигла двічі переплутати мікрофон із ліхтариком, а ведучу — з продавчинею з булочної.

— Отже, Тессо, ви — одна з трьох засновників агентства "Пі і Ца". Як це — бути серед двох геніїв, які ще й у стосунках?
Тесса (жує круасан):
— Як сидіти між двома розетками: завжди є енергія, але якщо сунути палець — трісне током.

— Ви не почуваєтесь зайвою?
— А що значить "зайва", якщо я та, хто робить каву, прибирає гільзи після пригод і веде бухгалтерію клонів? Хтось має пам’ятати, скільки в нас холодильників і хто вкрав чотири банки маслин.
— Це Вирій?
— Це Вирій.

— Кажуть, ви найемоційніша з команди. Це правда?
— Ну я ж не камінь. І не Пі. І не… ну… пельмень.
— Що?
— Неважливо. Просто — я відчуваю. Часом забагато. І не завжди ті речі, які хочеться.

— Наприклад?
(пауза)
— Наприклад, те, що досі думаю про Еріка, навіть після того всього. Іноді це як жувати дріт. Але з присмаком ванілі.

— То ви… ще щось відчуваєте до нього?
— Це як з улюбленим парфумом: розбився — а запах ще в кімнаті.

— І що з цим робити?
— Відчинити вікно. Або купити новий. Але іноді — залишити все, як є.

— Ваші стосунки з Пі та Ца?
— Найдивніше трикутне щастя в моєму житті. Лєя — як Wi-Fi: без неї — нічого не працює, але якщо щось не так — одразу паніка. А Вирій — мій старший брат, який іноді здається штучним інтелектом із серцем.

— Щось, чого ви соромитесь?
— Я… забуваю. І це лякає. Моменти, обличчя, відчуття. Як провалля в середині. Наче я пазл, у якому бракує шматка, і всі вдають, що не помічають. А я вже й не пам’ятаю, що було зображено на тому шматочку.

— Найсмішніша пригода за час у агентстві?
— Якось ми всі прокинулись зі зміненими голосами. Я говорила як диктор з радіо, Лєя — як качка, а Вирій… мав жіночий голос і манеру говорити «дякую, сонечко». Двісті разів за день.

— Найстрашніший момент?
— Коли я побачила двох Виріїв. І не знала, хто з них справжній.
— А як зрозуміли?
— Один сказав «Тесса, тримайся». А другий — «Тесса, відійди». Я знаю, який із них завжди вірить у мене.

— Є щось, що ви хочете сказати глядачам?
— Не бійтеся бути тими, ким ви є. Навіть якщо це значить, що ви трохи безлад, трохи кава, трохи драма і трохи хроніка втрат. Ви — цілісні. Навіть коли ламаєтесь.
Камера гасне. Тесса бере ще один круасан, дивиться прямо в об’єктив:
— І ніколи не довіряйте сиропу зі смаком полуниці. Це завжди підступ. Як і люди, які не сміються з ваших жартів.