Хроніки Пі і Ца: детективні історії

7.27 — «Обраний спогад»

— Ми серйозно маємо вибрати один спогад? — перепитала Лея, глядячи на сир, що все ще світиться в коробці.

— І що, він... перенесе нас у нього? — Вирій нахилився ближче. — Це якийсь сир-портал? Чи сир-маніпулятор?

— Це пастка, — пробурмотів Ерік. — Але пастка, в яку ми вже ступили. Тесса, що ти відчуваєш?

— Що мій мозок — як друшляк. І що цей сир має запах дитинства. А ще, наче... наче це той момент, коли я зустріла вас вперше.

Лея здригнулась.

— У лабораторії гастроклонів? Серйозно? Я тоді тобі піцу на голову впустила...

— Я теж про це подумав, — Вирій усміхнувся. — І про те, як ти, Тесо, нас вигнала з власного офісу в перший день.

— Чудовий був день, — саркастично всміхнулась вона. — Добре, якщо цей сир поведе нас у той спогад, давайте. Я хочу згадати, за що ми всі тримаємось.

— Утрьох? — Ерік хитро глянув на Вирія.

— Учетверьох, — підкреслила Лея і прищурилась.
Тиша.

Тесса взяла шматок сиру.

Світ навколо вигнувся. Розтягнувся, як моцарела в гарячій піці. І раптом — БАХ!

Вони стояли у знайомій кухні.

Плитка ще нова. Лампа ще не зламана. На столі — коробка з написом: «Шматок року». Це було саме те місце, де все почалось.

— Ми... ми в спогаді, — озвалась Тесса. — Але чомусь я все ще пам’ятаю теперішнє.

— Я теж, — Лея озирнулась. — І все виглядає… стабільно. Хоча… що це за дивна тінь на стіні?

У кутку кімнати, майже непомітна, ворушилась фігура в пальті, яка не була частиною жодного спогаду.

— Окей, це вже не просто флешбек, — сказав Вирій, виймаючи пістолет. — Це хтось увірвався у мій мозок. І мені це не подобається.

Тінь наблизилась. І… заговорила.

— Ви хотіли правди. А правду не згадують. Її створюють.

Світ навколо знову вигнувся. Кухня пішла тріщинами. Замість запаху сиру — дим і спеції. Замість меблів — лабіринт. І знову вибір: або бігти, або лишитись у власному минулому.

— Це випробування, — прошепотіла Тесса. — Нам треба знайти той фрагмент правди, який не розсиплеться. Інакше ми забудемо, ким були.

— І ким хочемо бути, — додав Ерік і взяв її за руку.

— Ну що ж, — усміхнувся Вирій. — Випробування через сир. Моє улюблене.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше