7.25 — «Реанімація пам’яті Тесси»

Всередині кімнати не було нічого — лише біле сяйво, таке яскраве, що здавалося, воно змінює форму простору. Крок за кроком Вирій, Лея та Ерік заходили в нього, наче в розум Тесси… або в м'якоть сиру моцарелли — липко, біло й дивно затишно.

— Це... її свідомість? — прошепотіла Лея.

— Швидше за все, фрагментована модель її довготривалої пам’яті, трансформована у просторовий формат, — відповів Вирій.

— Чудово. Дякую, Вікіпедіє.

У центрі сяйва — платформа. На ній сиділа Тесса. Очі відкриті, але порожні. Вона щось шепотіла:

— Молоко… ніж… кухонна плитка… ім’я… ім’я…

— Вона зав’язла в петлі, — зітхнув Ерік. — Це кодування. Її змусили проживати фрагмент пам’яті знову і знову, доки все не стерлося, крім… відчуття.

— А що вона відчуває? — тихо запитала Лея.

— Самотність, — відповів Вирій. — І страх.

Вони обережно наблизились. І в ту ж мить усе зірвалося в шалену галюцинацію.

Тесса раптом піднялась. Але не вона справжня — її проекція.

— Ви знову прийшли? — сказала вона холодним голосом. — Щоб змусити мене забути ще більше?

— Ні! Тессо, це ми! — вигукнула Лея. — Ми справжні!

— Ви всі примари. Я вже бачила вас. І знову… і знову… Ерік зрадив, Вирій зник, Лея кричала. Немає «Пі і Ца». Є тільки сіль. І спеції. І—

БАЦ!

Раптово сцена змінюється — вони стоять у знайомій квартирі: кухня агентства, запах піци, розкидані папери… І Тесса — сміється. Жива. Яскрава.

— Це… справжнє? — прошепотів Ерік.

— Її найтепліший спогад, — відповів Вирій. — Ми маємо втримати його.
— І пробити через нього — до її свідомості, — додала Лея.

Вони починають грати сцену, ніби знову живуть той день:

— Тессо, пам’ятаєш, як піца вибухнула, бо ти випадково кинула у тісто бальзамічну кислоту замість олії?

— Ага, і Вирій сказав: «Це навіть краще за гранату!» — засміявся Ерік.

— А Лея тоді вперше сказала, що сіль — це занадто особисте питання, — додала Тесса.

Вона… кліпнула. Очі стали трохи живішими.

— Ерік? Вирій… Лея?..

— Ми тут, Тессо. Пам’ятай нас. Пам’ятай, чому ми разом, — прошепотіла Лея.

— Агентство. Ми — агентство. Пі і Ца… — прошепотіла вона, наче смакуючи кожну літеру.

І світ знову блиснув.

І все почало ламатись.

І вона прокинулась.

Тесса схоплюється з криком. Вона лежить на підлозі лабораторії. Навколо — дим, пил, уламки. Ерік тримає її за руку.

— Привіт, детективко, — сказав він. — Ти нас трохи налякала.

— Я… пам’ятаю, — прошепотіла вона. — Я все пам’ятаю.

Пауза. А потім вона глянула на нього:

— Ну, майже все. Ти, наприклад… все ще красивий, але я не впевнена, чи варто тобі вірити.

— Звучить як початок нового розділу, — усміхнувся Ерік.