Хроніки Пі і Ца: детективні історії

7.7 — Коли рот палає, серце говорить

Локація: офіс агентства «Пі і Ца», кухня. День після вибуху.

На столі — відкрита банка «Чилі Раґнарьок».
На табличці під нею хтось нашкрябав:

«Попередження: цей соус знає про тебе більше, ніж ти сам.»

Тесса тримала піпетку з соусом над піцою.

— Можливо, якщо ми зрозуміємо, як він впливає на мозок… — почала вона, але її голос затремтів. — …я перестану згадувати ті речі, яких не було.

Ерік сидів навпроти, стукав пальцями по столу.

— Чого ти боїшся згадати, Тессо?

— Не згадати, а повірити. Що між нами щось було справжнє. — Вона капнула соус на шматочок. — А потім… згоріло.

— Дозволь мені довести, що не все згоріло. — Він потягнувся, взяв шматок піци й відкусив.

Тиша.

Раптом — Ерік завмер. Очі розширились.
— Я… — він торкнувся столу, наче шукав опори. — Я знову бачу нас. Тоді. У старій квартирі. Коли я забув купити тісто — а ти замовила пельмені й сказала: "Ідеальна піца — це дружба з компромісом".

Тесса розсміялась крізь сльози.

— Це правда. Ти тоді спалив пельмені.

— Але не почуття.

Вони притихли. Довго дивились одне на одного. Аж поки…

Грім. Вхідні двері — навстіж.
На порозі — Вирій.

Обпалений. З брудом на щоках і тримачем для соусу в руці.

— У нас є проблема, — промовив він. — Той Чорний Вирій — не останній. А Чилі Раґнарьок — це не приправа. Це вірус. Сенсорний вірус, який зчитує емоції й підсилює їх до межі.

— І що, виходить, ми заражені? — Лея з’явилась із-за Вирія, серйозна як ніколи. Але око тремтіло.

— Я вже був. — Він глянув на неї. — І саме тому… — його голос затнувся. — …ми маємо поговорити.

Лея кивнула, але не підходила.

— Я… бачила, як ти пішов у той вогонь. І подумала — краще б не повертався. Бо я не переживу ще однієї втрати.

— А я подумав, — Вирій зробив крок ближче, — …що як не повернусь — то залишу тебе саму серед привидів, які створив я.

Вони мовчали. Потім вона сказала:

— Скажи чесно: ти б знову пішов у полум’я?

— Якщо там була б ти — так.

Лея зітхнула, підступила до нього… і вліпила йому ляпаса.

— За дурість. І за те, що я кохаю тебе навіть так. — Потім обійняла.

У кімнаті було тихо. Навіть Чилі Раґнарьок не шкварчав.

— То що, — озвалась Тесса, — спробуємо врятувати світ через смак?

— І себе, — додав Ерік, дивлячись їй прямо в очі.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше