7.6 — Дегустація тіней

Локація: нова філія "Sensova", глибокі підвали, заборонені відділи.
Вирій ішов мов тінь, костюм техніка нейрокулінарії, обличчя приховане. У повітрі не було запахів. Усе — стерильне, мов пустеля в холодильнику.

"Смак — це пам’ять. А тут…" — подумав він, оглядаючись, — "...я починаю все забувати."

Усі в лабораторії рухались синхронно, мов автоматизовані кулінари майбутнього. Йому подали приладдя:
— Нова страва. Дегустація. Без приправ, без температури, без сенсорики. Лише інформація.

Перед ним — прозора капсула з чимось, схожим на піну з розмарину і нічних кошмарів.
Він ковтнув.

Раптом — спалах.
Сцена з минулого.
Він — ще не зовсім "Вирій", а щось між кодом і тілом. Архітектор схиляється над ним, шепоче:

— Якщо ти колись згадаєш, ким був, ти знищиш усе, чим став.

Очі Вирія відкрились.

— Пане, ви чогось злякались? — запитала операторка в масці.

— Це… новий смак. Незвичний, — відповів він. — Можна ще одну?

— Вам сподобалась амнезія? — її голос був наче з серіалу про дроїдів. — У нас є варіант із втратою себе за рецептом "Розчинення №7".

"Ага. То ось як вони це роблять."

Він кивнув — і поклав маленький трекер на піднос. Інформація пішла прямо до Тесси.

Але тут — кроки. За спиною. Знайомі. Ритмічні. Холодні.

— Ти не маєш бути тут, — сказав голос.
— Ну привіт, — озвався Вирій, обертаючись. — Я чекав тебе.

Перед ним — Він.
Клон. Чорний Вирій.

— Ти знову думаєш, що особливий. — Чорний Вирій зняв маску. Його очі — копія, тільки холодніші. — А насправді, ти просто… залишкова версія. Я — оновлення.

— Тоді чому боїшся мене?

— Бо ти ще пам’ятаєш Лєю.

— А ти ні?

— Я стер її. І тому можу завершити план.

Сутичка.
Летять підноси. Вивітрюється кисень. Капсули вибухають ароматами нізвідки. Вони б’ються в темряві — два Вирії, обличчя до обличчя, кулак у кулак. І в якийсь момент один хапає другого за горло:

— Якщо я — оновлення, то ти — зіпсована копія.

— Якщо ти — без Лєї, то ти — ніщо, — прошепотів Вирій і натиснув на трекер.

Вибух.
Палає лабораторія. Вирій тікає крізь вогонь, обличчя обпечене, але усмішка на вустах. Він знову пам’ятає.

І він не сам. Бо в таємній кімнаті — посеред охопленої вогнем лабораторії — відчинились двері.

"Тільки для нього," — шепотів голос Архітектора.

Там — інструменти. Записи. Фото. Один кадр: Вирій, Лея, Тесса — сміються. Напис:

«Версія 1.0. Не відпускати».