Розділ 7. Любов, перець і забуття; 7.1 — Новий ранок, стара піца

Офіс-дім агентства «Пі і Ца». Світанок. Пахне кавою, а ще... підгорілою скоринкою.

Тесса стояла на кухні в улюбленій піжамі з пінгвінами й намагалася реанімувати тостер, що вирішив перетворити її булочку на вугілля.

— Чорт, ти ж обіцяв не зраджувати мені, як Ерік! — пробурмотіла вона, витягуючи димлячий тост щипцями, а тостер у відповідь тихо клацнув.

— Техніка і чоловіки — однаково ненадійні, — зітхнула Лєя, з’являючись у дверях із чашкою чаю. На ній була футболка з написом: "Trust no toast".

— І те, й інше може зламати тобі серце… або підпалити штори, — додала Тесса, киваючи на дим.

— Ви щось казали про зраду і вогонь? — внісся до кухні Вирій у джемпері, що явно був не його — занадто рожевий, занадто пухнастий. — Я просто приніс каву… І можливо, свою гідність, якщо вона ще десь тут валяється.

— Гарна спроба, — хмикнула Лєя. — Але гідність сьогодні в режимі відпустки. Як і моя толерантність до твоїх жартів зранку.

Тесса кивнула на рожевий светр:
— Це її светр, так? Ви що, вже...

— Ні, — одночасно відповіли обидва. Потім зніяковіло переглянулись. Потім ще раз — довше. Потім Вирій підняв брову.

— Добре, майже ні, — врешті вичавив він, поки Лєя червоніла так, що здавалося — в неї вселився той самий Чилі Раґнарьок.

— То це не Чилі, а ревнощі, — прошепотіла Тесса в чашку з кавою.

— Що? — повернулася до неї Лєя.

— Нічого, — всміхнулася Тесса невинно. — Просто у нас ранок такий… спекотний.

У вітальні агентства, над картою міста, блимає трекер нових інцидентів. Один із сигналів підписано червоним: „Пекучий інцидент №7 — Вулиця Гаряча 13“.

— Ви це бачите? — Вирій нахилився ближче. — Знову Гаряча вулиця. І знову після доставки піци з "Серпантином Смаків".

— А в новинах згадували про дивні вибухи емоцій. Парочка в кафе почала кидатись борошном, а в музеї хтось спробував "захищати" картину огірком, — додала Лєя, розгортаючи планшет.

— Мені здається, це знову щось харчове. Але цього разу — на рівні підсвідомості, — задумливо сказала Тесса. — Я почула 

від знайомої журналістки, що в людей з'являються галюцинації після однієї конкретної приправи...

— Чилі Раґнарьок, — озвався Ерік, несподівано заходячи з балкону з термосом у руках. — Я зранку досліджував зразок. Вона не просто пекуча — вона змінює хімічні процеси в мозку. Люди бачать найглибші страхи, іноді навіть майбутнє. Це не їжа — це психологічна зброя.

Всі повернули голови до нього.

— Як довго ти там стояв? — запитала Тесса.

— Досить довго, щоби згадати, як ти назвала тостер "кращим за мене". Але я не ображаюсь. Я сильніший за кухонну техніку. Часто.

— Сумнівно, — озвалася Лєя.

— Дуже сумнівно, — додала Тесса.

Вирій тільки пирхнув.

— Але ми маємо нову справу, — серйозно сказав Ерік. — І щось підказує мені, що за Чилі Раґнарьоком стоїть той самий слід, що і за "Кухнею без температури".

— О, два виклики водночас? Це буде весело, — зіронізувала Лєя.

— Весело як пекло. Але я готова, — сказала Тесса, вже хапаючи свій детективський планшет і значок.
— Смак смерті був, тепер буде смак... скаженості, — пробурмотів Вирій. — Сподіваюсь, цього разу без вибухів.

Тостер клацнув ще раз. З димом.

— Не клич біду, — сказали всі хором.