6.30. Кодекс зламано

Темрява всередині шахти була не просто відсутністю світла — це була тиша, яку можна було розрізати лезом. Лея, Тесса, Ерік і Вирій спускалися мовчки, лише дихання та миготіння ліхтарів по стінах нагадували — вони ще живі.

Внизу — коло. І в центрі нього — він. Той, кого вони називали Чорним. Двійник Вирія. Однакове обличчя. Але очі… порожні.

— Ви дістались.
— Ми завжди добираємось, — каже Лея крізь зуби. — Ми детективи.
— Ви справді думаєте, що розгадали "кодекс"? Це була лише підказка. Це не фінал. Це… випробування.

Тесса підіймає пістолет. Вперше з початку всієї цієї історії — без сумнівів.

— Вирій — не ти. Ти — не він.
— Але він і є я, — каже Вирій спокійно. — І я маю завершити це. Сам.
Він виходить у центр кола. Двійник робить те ж саме. Вони — наче віддзеркалення. Два шляхи. Дві можливості. Два “я”.

— Ти зрадив усе, чим ми мали бути, — каже Вирій.

— Ні. Я — це те, що залишилось, коли ти став "правильним". Я — помилка. І її треба виправити.

Вони зчіпляються. Бій не за життя — за право бути собою. Глухі удари. Кров. Метал.
Тесса хоче втрутитись, але Лєя спиняє:

— Це його вибір. Його кодекс.

У кульмінаційний момент — Вирій падає. Двійник тисне йому на горло.

— Прощай, брате.

І тоді…
Ерік кидає Вирієві метелика-пістолет — той самий, який він завжди носив, як талісман.
Одним рухом — Вирій перехоплює, стріляє… і звук приглушений.

Чорний клон падає. Не мертвий. Але зупинений.

— Я не вбив його, — каже Вирій важко дихаючи. — Бо я не він.

Вибух. Самознищення системи. Вони встигають вибігти крізь боковий прохід, який вказує голос Архітектора:
— Молодці. Ви пройшли. Але відповідей буде ще більше. Чекайте наступного сигналу. Це не кінець.

Коли вони стоять на пагорбі, а за спиною палає лабораторія, Лєя бере Вирія за руку.

— Я горджусь тобою. Не як детективом. Як… тобою.

Він стиха:

— Я боявся бути не собою. А ти допомогла мені стати собою вперше.

Поряд Ерік і Тесса. Він торкається її плеча.

— Я не прошу пробачення. Я прошу ще один шанс, щоби довести, що вартий.

Тесса усміхається, крізь втому:

— Ти завжди був ускладненням. Але таким, заради якого варто жити.

Кодекс зламано. Але істина — не кінець. Це початок.