6.22 — «Він ближче, ніж здається»

Ніч. Офіс агенції.

Вітер гойдає жалюзі. Час — за північ. Усі нарешті сплять.

У коридорі чути тихий шелест — чи то миші, чи то щось інше. Двері архівної кімнати відчиняються майже беззвучно. Камера спостереження блимає червоним — потім гасне. Темрява на мить ковтає обриси тіні.

Тінь зупиняється перед шафою, виймає чорний жетон, прикладає до сканера. Блиск синього. Доступ відкрито.

Ранок.

Тесса зайшла на кухню в одній шкарпетці, з розпатланим волоссям і крихітною ложечкою замість кавової. Лея вже сиділа з ноутбуком, хрумтіла сухариками і нервово шурхотіла обгорткою.

— Хтось був у нашому архіві, — сказала Лея без привітання.
— Це знову ти, коли шукала шоколад вночі? — припустила Тесса.
— Ні, цього разу все серйозно. Камери — мертві. В архіві — відсутній файл про справу «Смак Смерті».

— Той, що стосується інциденту з флешбеками? — спитав Вирій, заходячи слідом.
— Саме він.

Лея показала скріншот: відео з архіву підмінили. Замість справжнього файлу — запис, на якому видно… самого Вирія. Але Вирій ніколи цього не робив. Він не міг цього сказати.

— Це монтаж? — запитала Тесса.

— Це… не монтаж, — похолов Ерік. — Це сигнатура свідомості. Аудіокод точний. Це говорить той, хто є тобою, Вирію. Або… став.

Надвечір.

Вони розділилися. Лея залишилася аналізувати сигнали. Ерік із Тессою вирушили до сховища, де раніше зберігався жетон 01. А Вирій…

Вирій сам пішов туди, де все почалося. До одного з місць свого створення — покинутої вежі, де колись проходив тестування особистості.

Але він був не сам. Тінь уже чекала.

На вершині вежі. Вирій і Чорний.

— Хіба ти не втомився грати героя? — пролунало з темряви.
— А ти — ховатися в моєму відлунні?

Вони стояли одне проти одного. І були… однакові.

— Я не клон. І не фантом, — сказав Чорний. — Я — та частина, яку ти зрадив. Я — нульовий протокол. Я мав бути першим. Ти — помилка.

— І все ж я тут. А ти — лише відлуння.

— Я — правда. А ти — її симуляція.

Удар. Контрудар. Металеве лезо спалахує в руках Чорного. 

Але Вирій — уже не просто детектив. Він бачить хибу в рухах. Він передбачає кожен маневр. І тоді — вибух.

Частина вежі вибухає — схоже, Чорний хотів стерти себе разом із Вирієм. Але Вирій вистрибує у вікно, ловиться за металеву балку, падає в річку — та виживає.

Пізній вечір. Агенція.

Він повертається весь мокрий, подряпаний. Тесса в паніці. Лея бліда. Ерік — напружений.

— Це вже не просто клон. І не просто залишок, — сказав Вирій. — Він діє. Він має план. І він хоче стати… мною.

— То як назвемо його? — прошепотіла Лея.

І Тесса тихо, з тінню в голосі, вимовила:

— Нуль.