Хроніки Пі і Ца: детективні історії

6.19 — Жетон 00

Ранок був мовчазний.
Після нічного нападу агенція не спала до самого світанку. Тонни питань, жодної відповіді. Тільки жетон — маленький, металічний, із вицвілою гравіюванням: «00».

Ерік крутив його в пальцях:

— Ніколи не бачив такого. Навіть серед прототипів, що колись обговорювалися в урядовому проєкті. Це… ще до всього.

Вирій стояв біля вікна, дивлячись на дощ.

— Він не просто схожий на мене. Він знає мене. Кожен рух. 

Мої звички. Він читає мене, як я читаю інших.

Лея:

— Це означає, що він або... був створений з того ж, що й ти, або…

— ...або я з нього, — закінчив Вирій. — А він — оригінал.

У підвалі агенції.

Жетон виявився ключем. Тесса, Лея і Вирій знайшли стару шафу, здавалося б, порожню, але замок реагував лише на дотик жетона. Коли його вставили — дверцята клацнули.

Всередині — архівні документи. Справжні. І дещо ще.

— Що це за... кімната? — прошепотала Тесса. — Тут усе про клони.

Фотографії, зразки ДНК, креслення, імена. Один з них — Проєкт 00X.
З припискою: «НЕ ВИКОРИСТОВУВАТИ. НЕ ВІДТВОРЮВАТИ. НЕ ВИПУСКАТИ.»

На звороті — підпис Архітектора.
І слова:

«Його свідомість нестабільна. Але здатна до навчання. Потенційно — геніальна. Потенційно — неконтрольована. Пам’ятай: він не зло. Але він — без меж.»

Драма за лаштунками.

Після знахідки Тесса вийшла на терасу. Ерік пішов за нею.

— Це все… занадто. Я навіть не знаю, як з цим жити. — Вона дивилась на небо. — Один Вирій — вже складно. А тут… ще один. Темніший.

— Але не Вирій, — сказав Ерік. — Наш Вирій — не та тінь. Він — вибір. Свобода. Це не просто код.

— А ти? Ти — вибір? — запитала вона, не дивлячись на нього.

Ерік замовк. Потім крок ближче.

— Я був тінню. Системою. Обманом. А потім… з’явилась ти.

Вона обернулась — очі з вогником болю.

— Не знаю, чи можу тобі вірити. Але я бачу, як ти стараєшся. І це… лякає.

— Лякатися — це добре, — сказав він. — Це означає, що тобі не все одно.

Фінальна сцена.

Вирій сидить у своїй кімнаті. Перед ним — фото маленького себе, лист Архітектора, жетон 00.

— Якщо він був першим, — прошепотів він, — то ким я є насправді?
За вікном — злива.
А в темному куті кімнати — коротке миготіння.
Неначе хтось… дивився.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше