6.13 — «Полум’я і Тіні»

Тиша лабораторії тривала рівно три секунди.

Потім усе вибухнуло.

— БІЖІТЬ! — закричав Вирій, хапаючи Лею за руку.

Металеві балки падали з тріском. Повітря стало гарячим, як у духовці, дим заливав очі. Попереду — коридор до евакуаційного ліфта, але за ним уже чувся гуркіт — хтось ішов назустріч.

З темряви вийшов Чорний. У його очах палало щось не людське. Не лише злість — ніби він втілював усе спотворене, що могло бути у Вирієвому кодексі.
— Не думав, що ти станеш таким сентиментальним, — прохрипів Чорний. — Любов? Дружба? Слабкість.

— А ти — копія, — сказав Вирій. — Але в тобі немає серця.

Сутичка почалась миттєво. Вогонь вирував навколо, а Вирій з Чорним билися, мов дзеркала, що ненавиділи одне одного. Кулаки, стусани, удари головою — вони знали кожен наступний рух один одного, але Вирій був злішим. Ні, не злішим — відчайдушнішим. Бо Лея стояла за його спиною.

Коли Лея схопила пожежну трубу й вдарила Чорного по голові, той похитнувся. Цього вистачило. Вирій врізав з усієї сили — і клон відлетів у скло, розбивши його.

Вода почала затоплювати підлогу.

— Він активував самознищення! — вигукнула Тесса, що щойно добігла з Еріка. — Треба знайти вихід, живо!

— Сюди! — крикнув Вирій і повів усіх до старої секції.

Таємні двері — вигравіювані емблемою Архітектора. Коли Вирій торкнувся панелі, вона спалахнула знайомим синім світлом.

— Як ти… — почала Лея.

— Не знаю. Але він… залишив це для мене.

Усередині — кімната з білим круглим столом, навколо — 

голограми людей у білих халатах, що не рухались. Архіви. Записи. Документи. Плани. Все — про проект "Нульовий Кодекс".

— Це… це все відповіді, — прошепотів Вирій.

А тоді позаду почувся ще один вибух.

— Нам треба йти! — крикнула Тесса. — Забирай усе, що зможеш!

Вони схопили жорсткі диски, один із кейсів, і вибігли. Палаюча лабораторія почала руйнуватись.

З-поміж полум’я, знову піднявся Чорний — поранений, але живий.

— Це ще не кінець, — прохрипів він.

Вирій, втомлений, кривавий, просто глянув на нього:

— Для тебе — кінець.

І натиснув кнопку.

Код ручного самознищення з таємної кімнати активував вибухову реакцію в ядрі лабораторії. Чорного накрило вогнем. Команда встигла вистрибнути через вікно до води — тунель вів до підземного озера.

Вогонь ковтнув лабораторію.

Але в руках Вирія був кейс. У ньому — серце правди.