5.19 — Сметанкова пастка

Усе почалося зі скрипу.

— Хтось іде, — прошепотіла Тесса, ховаючись за кулінарним стелажем із перевернутими тазиками для тіста. Ерік уже тримав у руці дерев’яну ложку — «на всяк випадок».

— Це точно не піца, — прошепотів він. — Піца не скрипить. Вона шепоче…

— З голодухи тобі вже і меблі шепочуть, — пробурмотіла Лея, і враз її погляд зосередився. — А от і наш гість.

У дверях до підвалу з’явився N-кухар — весь у білій уніформі, з окулярами в блискучій оправі й… зі сметанковим відром у руках.

— Знову сметана, — зітхнув Вирій. — Це точно не до добра.

Кухар поставив відро в центр кімнати, провів пальцями по сенсорному екрану на стіні — і з-під підлоги висунулась прозора капсула, схожа на контейнер для доставки… живих піц.

— Ви що, це бачите?! — Тесса вражено витріщилась. — Це ж холодильник! Для живих піц!

— Але чому сметана? — задумливо пробурмотіла Лея.

N-кухар, між тим, підійшов до контейнера, відкрив його і мовив:

— Нова формула майже готова. Вони стануть не тільки живими… Вони говоритимуть. І готуватимуть себе самі!

— Що?! — усі троє агентів зойкнули одночасно, але стримано, бо шпигуни ж. З них лише Ерік тихенько додав:

— Нарешті не доведеться самому чистити печериці...

Кухар натиснув ще одну кнопку. У контейнері щось заворушилось. Повільно, скрегочучи наче шматочками шкіри пармезану, зсередини виповз… млинець.

— Це млинець. І він… дихає?! — зойкнула Лея, хапаючи Вирія за плече.

— Спокійно. Це просто... біологічна бульбашка. Ну, або біопельменна пастка. Побачимо, хто кого, — шепнув Вирій, обмацуючи пояс — шукав свою ліпшу зброю: щипці для гарячої лазаньї.

Але в цей момент кухар знову заговорив:

— Після того, як піца стала свідомою, ми мусили піти далі. Цей експеримент — прорив! Вони зможуть клонувати їжу прямо в себе. Нескінченні ресурси. Нескінченна доставка.

— Нескінченна ілюзія, — буркнув Ерік, і… перечепився через банку з оливками.

Крак! Бульк! Скрип!

N-кухар рвучко обернувся.

— Ага! Щурі на кухні! — закричав він і натиснув тривожну кнопку.

Стіни почали зміщуватись. Стелажі ковзали в бік, відкриваючи потаємні двері. Машини загуркотіли. Млинець підскочив.

— Тікаємо! — крикнув Вирій. — План Сметана!

— Я думала, ми ще його не затвердили! — вигукнула Тесса, відскакуючи в бік.

— Затверджено прямо зараз! — І Вирій схопив відро сметани і метнув його в обличчя N-кухарю.

— ААА! — заволав той, хапаючись за очі. — Вони... знову атакують!

Поки все плуталося, герої рвонули до потаємного виходу, закидаючи назад кухонні рушники, посипки, виделки і навіть розумну шаурму, що прокинулась не вчасно.

— Ви помітили, — задихано прошепотів Ерік, — що він казав «знову»?

— Я помітила, — сказала Лея. — І я знаю, куди ведуть ці труби з машини, яка робить оживу їжу.

— Ти хочеш сказати…

— Так. Це ще не фінал. Але ми майже в кінці піци. І це — скоринка.