5.18. Переговори на крихкому тісті

У вітальні агентства, між кавоваркою та дошкою з планами, було встановлено стіл для переговорів. Замість мікрофонів — зубочистки з прапорцями. Замість перекладача — Лея з блокнотом. І замість світової делегації — делегація їжі.

Зліва сидів Смаксимус Перший — колишня піца Маргарита, що зараз виглядала радше як серйозна фігура на міжнародній арені, аніж вечеря. Він мав солідну форму, прикрашену базиліком і невеличким медальйоном із моцарели. Поруч з ним сиділи:

Пані Брюле — крем-брюле з французьким шармом і крихкою натурою.

Сеньйор Брі — сир, який образився ще до початку переговорів, бо його місце зайняв нарізаний бекон.

Суп Бульйоньє — у пластиковому стакані з кришкою, яка час від часу підскакувала від пари.

— Отже, — почав Вирій, тримаючи діловий вигляд, хоча від сирного духу очі лізли на лоба, — ми тут, щоб знайти мирне вирішення конфлікту між агентами та… вами.

— Ми не конфліктуємо, — холодно відповів Смаксимус. — Ми просто… ожили. А тепер хочемо гарантії.

— Гарантії чого? Що вас не з’їдять? — перепитала Тесса.

— Так. І ще, щоби нас не підсмажували без згоди, — вставив Суп Бульйоньє. — Я взагалі був призначений для обіду в офісі, а мене спекли у мікрохвильовці!

— Це звучить як кулінарне зловживання, — серйозно сказала Лея, записуючи щось у блокнот.

— Наша вимога — ООН їстівних, — втрутився Брі, все ще ображений. — Організація Об'єднаних Нас у Їстівність.

— ООНУЇ? — перепитав Ерік. — Звучить як чхання.

Брі знову образився.

— Ми можемо запропонувати вам окрему зону у холодильнику. Дипломатичну полицю, — Тесса швидко змінила тему.

— Зі знижками на охолодження, — додав Вирій.

— І без смішків щодо нашого терміну придатності, — попередила Пані Брюле. — Ми над цим чутливі.

Раптом, з коридору долинув гуркіт. До кімнати ввалилися три булочки, які втекли з пекарні й хотіли автономії. За ними — йогурт-металіст, що вимагав сцени і шансу стати зіркою.

— У нас тут все серйозно, в чергу! — скомандувала Лея.

А поки всередині точились перемовини, у дворі з’явились інші їстівні, з прапорами та транспарантами:

«НІ — СОСУ НАСИЛЛЯ!»

«ПОВАГУ ДО ПАШТЕТІВ!»

«МИ ХОЧЕМО ОСОБИСТИЙ СКЛАД!»

Усе вийшло з-під контролю, коли в кімнату увірвався клон Вирія, понісся до холодильника і… з’їв частину делегації.

— НУ ВИ Й ДИПЛОМАТ! — вигукнула Брюле, падаючи зі стільця.

— ЦЕ БУВ КЛОН! — крикнув справжній Вирій, схопивши швабру.

— Це був наш перекладач! — завив Брі.

Почалась паніка. Продукти бігали, клонів було щонайменше п’ятеро. Йогурт співав рок, Булочки намагалися відкрити власну пекарню у ванній. І тільки Тесса, сидячи посеред хаосу з філіжанкою кави, прошепотіла:

— Це ж тільки початок…

І справді. Бо прямо в цей момент принтер знову ожив і надрукував лише одне слово:

“ГОТУЙТЕСЬ.”