5.12 — Сліди у тісті

Повернувшись до нового агентського дому, герої спробували влаштувати хоча б кілька годин спокою. Але спокій — як новорічна піца з мандаринами: нетривкий і трошки тривожний.

Лея сиділа на кухні, крутячи в руках паперову серветку, яка вже давно втратила форму і сенс. Вирій саме дістав нову коробку з «правдивими інгредієнтами» — останніми залишками з лабораторії гастроклонів.

— Може, не варто більше гратися з цими штуками? — спитала Лея.

— Може, й ні. Але вони можуть вивести нас на справжню Аґату. Залишились аромаграми — унікальні смакові відбитки. Кожна Аґата має свій смаковий "паспорт", — пояснив Вирій, наче це найприродніше у світі.

Тесса саме спустилась із кімнати — з явними слідами безсонної ночі, зате з чашкою міцної кави і настроєм на межі «кого обійняти» і «кого вбити».

— Добрий ранок, якщо це взагалі ранок, — буркнула вона.

— Поки що ще не оживає жоден млинець, тож… ранок, — підморгнув Ерік, з’явившись із-за дверей з тацею, на якій був сніданок.

— Для тебе, Тесса. Бо вчора ти врятувала всіх. І мене теж. Хоча технічно — я сам пішов у дим заради тебе, але це дрібниці, — додав він театрально.

— Ти ще скажи, що я тебе туди заманила, — пирхнула Тесса, та все ж узяла тарілку.

— Тільки серцем... — прошепотів Ерік майже нечутно. Але досить, щоб вона почервоніла.

У цей момент Лея викрикнула:

— Є! Є слід! Один із зразків — нестабільний. Аромаграма змінюється, ніби людина шукає, ховається, але не клон! Це вона!

— Справжня Аґата? — зреагували всі в унісон.

— Ймовірно. І вона… вона десь на Південному Базарі. Саме зараз. У цьому місті.

Настала тиша. Та не надовго.

— Як щодо прикриття? Я давно хотів бути продавцем шкарпеток зі смаком фісташки, — озвався Вирій.

— А я — дегустатором пирогів на ім’я Жюстін, — додала Лея.

— А я просто візьму з собою балончик — про всяк випадок, — Тесса потрясла сумочкою.

— А я більше нічого не їстиму без інструкції. І без тебе, — Ерік підморгнув Тессі.

— Це що, знову флірт чи випадкове зізнання? — прошепотіла вона.

— Обидва варіанти. Я — універсальний набір емоцій, — розвів руками Ерік.

Тим часом за вікном — гримнув вітер. На порозі стояла коробка. Без підпису. У ній — коробка з піцою. Відчинена.

А всередині — лист від Аґати.

"Ви близько. Та хто ближче — я до правди, чи ви до того, що втратите? У мене — інгредієнт, якого ви не зможете повторити. Не за смаком. А за минулим."

Усі поглянули один на одного.

І зрозуміли: ця справа — не тільки про смак. Вона про вибір. І про те, ким вони стануть після.