5.11 — Аґата, якої не було

Вузький коридор вів їх на глибину підземного лабіринту Театру Гастрономічної Ілюзії. На стінах — портрети кухарів, які ніби стежили за кожним кроком. Деякі портрети ворушилися. Один підморгнув Еріку. Інший зітхнув.

— А мені подобається атмосфера. Це як… гастрономічна «Аліса в Країні Чудес» з легким натяком на паранойю, — усміхнувся Ерік.

— Це точно не нормально, — пробурмотіла Тесса, ковтаючи тривогу.

— Гей, якщо буде вибухаючий пудинг — стріляйте в нього першим, — сказав Вирій, витягуючи пластиковий ніж для піци (який, до речі, вже рятував йому життя).

За кутом вони побачили двері з написом:

АРХІВ СМАКІВ. ВХІД ЛИШЕ ДЛЯ СПРАВЖНЬОЇ АҐАТИ.

— Що це має означати? — Лея обережно обвела пальцем контури напису.

— Що тут зберігається… її спогад? — припустила Тесса.

— Або те, ким вона була. Ким могла стати. Ким хтось хоче, щоб вона була, — промовив Вирій, і в його голосі вперше відчувалась глибока, майже особиста тривога.

Тесса натиснула на двері. Вони відкрились — без жодного звуку. Всередині — кругла кімната, освітлена неоном. На полицях — флакони, коробки, баночки. І... меморіальні кристали. Як з фантастики, але дуже реальні. Всередині кожного крутились сцени: Аґата, яка сміється; Аґата в лабораторії; Аґата на кухні з кимось, хто виглядав… як N-кухар. Молодший. Без шрамів.

— Це… її життя, — прошепотала Лея. — Її пам’ять. Її рецепти?

— Це архів для створення її клона, — промовив Вирій.

У центрі кімнати стояла капсула. У ній — жіноча фігура в стадії "активації". Не зовсім людина. Не зовсім лялька. Але точно — вона. Аґата.

Раптово все затремтіло. Екрани ожили.

— Ви знайшли її. Але чи зможете прийняти? Вона — не вона. Вона — рецепт. Набір даних, який я вдосконалив. Ви хочете правду? А що, якщо правда — несмачна?

— N, — прогарчала Тесса. — Вийди, кухарю-кривднику!

Екран клацнув — і з’явилося зображення N-кухаря. Він сидів у якомусь залі, оточений іншими… копіями Аґати. Ті ж очі. Та ж посмішка. Але — жодної душі.

— Я просто хотів зберегти найкращий смак. А вона була ним. Та я програв. Вона втекла. І тепер ви хочете її знайти? Знайдете — не пізнаєте. Бо вона — теж уже не вона.

Тиша.

— Тобто справжня Аґата все ж десь є? — спитала Лея, стискаючи кулак.

— Так. І вона небезпечніша, ніж я.

І знову — тиша. Світло згасло. Капсула — порожня.

— Вона втекла раніше… — прошепотіла Тесса.

— А ми тепер знаємо, кого шукати. І хто — головна страва у цьому божевільному меню, — додав Вирій.