5.2 — Вечір на даху і справа №X: "Операція: Жива Їжа"

Ніч опустилась на Гастронім, і вікна нового будинку-агенції «Пі і Ца» засвітились теплим світлом. Тесса стояла на даху, обпершись на поручень. Вітер тріпав їй волосся. Внизу — сад, невеличкий фонтанчик, а ще далі — пейзаж міста, де подекуди мерехтіли гірлянди кафе та лампи вуличних ліхтарів.

До неї тихо підійшов Ерік, приніс дві чашки какао.

— Ось. Гарячий, як мої почуття, — сказав із підморгуванням.

— Ти не втомився ще фліртувати на квадратний сантиметр площі? — буркнула Тесса, але усміхнулась.

— Ні. Але якби ти дозволила — я б фліртував виключно в одному квадратному метрі. Бажано в тому, де твоя кімната.

— Ерік! — пирснула сміхом вона і ковтнула какао. — Цей жарт був настільки поганим, що майже геніальним.

Вони мовчки дивились на місто. Під ними, на другому поверсі, у кімнаті Леї в цей момент...

— І що ми тепер? — спитала Лея, сидячи поруч із Вирієм на підлозі.

— Ми? Ми детективи. Професіонали. Сусіди. А ще… — Вирій підняв погляд і трохи зніяковів. — Люди, які цілуються і червоніють як перці.

Лея засміялась.

— Окей. Уточнили. Але ти ще не бачив, як я червонію, коли ми розслідуємо справи й ти раптом щось кажеш на кшталт: «А в цьому омлеті щось не так».

— Звучить як гарний підзаголовок для нової справи. До речі... — Вирій замовк і глянув на годинник.

У цей момент на кухні почувся дивний плюськ. А потім — шарудіння.

— Це ще що було?.. — запитала Лея, вже піднімаючись.

— Здається, це не какао оживає.

Дивна піца і ще дивніша ковбаса

На кухні лежала недоїдена половина піци. Хтось явно не доїв її після сьогоднішнього перфомансу. Але тепер вона… дригала скоринкою.

— Вона дихає, — прошепотіла Тесса, яка першою прибігла до звуків.

— Не смій цього казати, — сказав Вирій, уже витягаючи кухонні щипці. — Вона не просто дихає. Вона тікає!

Піца зіскочила з тарілки, лишаючи за собою слід розтопленого сиру, і понеслась до холодильника. Там її радісно зустріла ковбаса салямі, яка з шипінням згорнулась у кільце й завила як койот.

— Салямі-крик! — вигукнула Лея. — Це вже точно справа для нас.

— Ти серйозно? Ми переслідуємо ковбасу? — запитала Тесса, вже одягаючи рукавички.

— Це офіційна справа. Клас А-1. Агресивні продукти харчування, — підтвердив Вирій і нахилився до шафки. — У нас є інструкція на такий випадок?

— У мене є тільки фольга і свята вода.

— Де ти її взяла?

— Це чай з шавлії. Але в таких випадках треба імпровізувати.

Перше розслідування оживленої їжі.

Поки Лея наздоганяла салямі по коридору, Тесса зайнялась допитом баночки з оливками, які підозріло перевертались на місці. Ерік, тримаючи тостер, прокоментував:

— Мені здається, ми створили нову расу. І це не найгірше, що я робив цього тижня.

— А найгірше? — не відводячи погляду, спитала Тесса.

— Зізнався тобі у всьому під впливом піци правди.

— І не пошкодував?

— А от це вже засекречена інформація. Але я можу ще раз з’їсти шматок, якщо забуду, що я сказав.

У цей момент Піца-Переслідувач нарешті була впіймана: Лея вдало накрила її металевим ситом.

— Є контакт. І зізнання. Вона шкодує, що її пересмажили.

— Як вона це сказала?

— Шепоче грибами.

Справу відкрито.

Так почалась нова справа агентства: «Операція: Жива Їжа». Вони не знали, хто або що викликало це — можливо, залишки експериментів гастроклонів. А може, щось інше, ще загадковіше. Вони знали одне: холодильник більше не можна залишати на ніч відкритим. Бо ніхто не хоче прокинутись від того, що сир намагається забрати ковдру.

А на ранок на стіні офісу вже висіла нова табличка:

"Агентство «Пі і Ца». Розплутуємо все — навіть якщо воно розплавлене й тікає".